Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 343/677/16-ц
провадження № 61-24386св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Васильковського В. М., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. А. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року у складі судді Монташевич С. М. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Васильковського В. М., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» (далі - ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з останнього 2 037, 60 грн заборгованості за користування жилою площею в гуртожитку за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року та вирішити питання розподілу судових витрат.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що НГВУ «Долинанафтогаз», яке є структурним підрозділом ПАТ "Укрнафта", є балансоутримувачем гуртожитку «Дружба», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 05 липня 2010 року ОСОБА_1 видано ордер № 32 на право поселення на житлову площу в гуртожитку «Дружба» на АДРЕСА_2 .
Наказом НГВУ «Долинанафтогаз» № 148 від 06 червня 2013 року встановлено плату за проживання в гуртожитку «Дружба» в розмірі 13,14 грн за 1 кв. м жилої площі. На підставі зазначеного наказу створено реєстр одиноких громадян, які проживають в гуртожитку станом на 01 червня 2013 року і встановлено розмір плати за проживання в гуртожитку «Дружба» з врахуванням площі проживання. Оскільки відповідачу було надано ліжко-місце в кімнаті загальною площею 17,23 кв. м, займана ним площа становить 8, 615 кв. м, за яку необхідно сплачувати 113,20 грн в місяць ( 8,615 кв. м х 13,14 грн).
Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної сплати за проживання в гуртожитку, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року на загальну суму 2 037,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року позов ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» заборгованість за користування жилою площею в гуртожитку «Дружба» у розмірі 2 037, 60 грн за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» 1 378, 00 грн сплаченого судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за користування житловою площею у гуртожитку «Дружба» за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 2 037, 60 грн. Відповідачу неодноразово направлялися претензії про необхідність погашення зазначеної заборгованості, які були ним отримані, проте борг сплачено не було.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» 1 378, 00 грн. сплаченого судового збору скасовано. Відмовлено ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» у стягненні із ОСОБА_1 судових витрат.
В іншій частині рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 є інвалідом II групи, тому вимоги про стягнення з нього судового збору задоволенню не підлягають.
Залишаючи в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2017 року ПАТ «Укртафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат та залишити в цій частині рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що копію довідки до акту огляду МСЕК від 22 листопада 2016 року на підтвердження II групи інвалідності відповідачем було надано лише до суду апеляційної інстанції, відтак на момент ухвалення рішення у цій справі у суду першої інстанції були відсутні докази на підтвердження інформації про інвалідність відповідача. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат є законним та обґрунтованим.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за користування жилою площею у гуртожитку «Дружба» в розмірі 864, 00 грн за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що судами ухвалювалися оскаржувані судові рішення під час його перебування на лікуванні, та у відсутність його адвоката, що унеможливило ефективний захист його прав та призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень без повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Ордером, який був йому виданий 05 липня 2010 року, не визначено розмір житлової площі для проживання у гуртожитку «Дружба», відтак є підстави припускати, що він користується мінімально дозволеною площею у розмірі 6 кв. м., тому вартість плати за користування гуртожитком має визначатися виходячи із зазначеної площі.
Судами належним чином не досліджено та не перевірено письмові докази у справі, надані позивачем, не встановлено, хто є власником та балансоутримувачем гуртожитку «Дружба».
ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» направило заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просило залишити її без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ПАТ «Укрнафта», а ухвалою від 03 серпня 2017 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 травня 2018 року справу № 343/677/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ «Укрнафта» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно ордеру № 32 від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 надано право на поселення у кімнаті № АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_4 .
Згідно з листом Долинської міської ради № 06/1091 від 03 червня 2011 року затвердження вартості плати проживання у гуртожитках не належить до компетенції сесії міської ради.
Відповідно до інвентарної картки № 88 ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» є балансоутримувачем гуртожитку «Дружба» в місті Долина.
Розділом 6 Положення про гуртожиток «Дружба» НГВУ «Долинанафтогаз» передбачено, що плата за користування житловою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах, проводиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відусобленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного за оплачуваним місяця.
Наказом № 148 від 06 червня 2013 року «Про плату за проживання в гуртожитку «Дружба» НГВУ «Долинанафтогаз» з 01 червня 2013 року встановлено плату за проживання в гуртожитку «Дружба» в розмірі 13,14 грн за 1 кв. м жилої площі з урахуванням ПДВ.
Відповідно до акту ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» від 18 серпня 2014 року за підписом начальника ЖЕДтаБТ Мостового В. М., майстра ЖЕД ОСОБА_2 та чергової гуртожитку ОСОБА_3 , вищевказаний наказ № 148 від 06 червня 2013 року для загального ознайомлення було розміщено з 06 червня 2013 року на першому поверсі біля кімнати чергової в приміщенні гуртожитку.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрнафта» в особі НВГУ «Долинанафтогаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування житловою площею у гуртожитку «Дружба» за період з 01 червня 2013 року по 31 січня 2015 року встановлено, що відповідача повідомлено про зміну плати за користування жилою площею шляхом направлення на його адресу рекомендованим поштовим відправленням листа від 26 травня 2014 року, відтак вказана обставина в силу частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає доказуванню.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань з оплати за користування кімнатою у гуртожитку утворилася заборгованість за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року у розмірі 2 037, 60 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
На час звернення з відповідним позовом та на момент виникнення спірних правовідносин права мешканців гуртожитків як споживачів житлово-комунальних послуг регулювалися Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27 квітня 2015 року (далі - Положення).
Згідно з пунктом 4 розділу 3 Положення особи, які проживають у гуртожитках, зобов'язані своєчасно сплачувати за проживання у гуртожитку та житлово-комунальні послуги.
Відповідно до пункту 5 Положення, за призначенням гуртожитки поділяються на два види: для проживання окремих осіб (жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні однієї сім'ї).
Відповідно до пункту 7 Положення особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку.
ОСОБА_1 проживає в кімнаті гуртожитку, призначеною для проживання окремих осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах, та згідно пунктів 4, 7 розділу Положення зобов'язаний своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку і за житлово-комунальні послуги, які йому надаються у зв'язку з проживанням у ньому.
Встановлено, що відповідач має заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку за період з 01 лютого 2015 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 2037,60 грн, яка ним добровільно не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначеного розрахунку та не доведено відсутність у нього заборгованості за проживання у гуртожитку.
Встановивши, що відповідач належним чином не виконував свої обов'язки щодо сплати за користування житловою площею у гуртожитку «Дружба», в результаті чого за період з за період з 01 лютого 2015 року по 31 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 2 037, 60 грн, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо ухвалення оскаржуваних судових рішень у відсутність відповідача, що унеможливило ефективний захист його прав та призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції чотири рази оголошувалася перерва в судовому засіданні у зв'язку з неявкою відповідача (13 вересня 2016 року, 07 жовтня 2016 року, 28 жовтня 2016 року та 21 листопада 2016 року).
В день засідання, 13 грудня 2016 року, ОСОБА_1 особисто подав до Долинського районного суду Івано-Франківської області заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні.
Відповідно до частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 ;листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»)
З урахуванням того, що відповідач 13 грудня 2016 року, тобто в день засідання у справі, не зважаючи на перебування на амбулаторному лікуванні, особисто подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, суд обґрунтовано визнав причину неявки відповідача в судове засідання неповажною та розглянув справу у його відсутність.
Відповідно до частини другою статті 305 ЦПК України 2004 року неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
А відтак, апеляційним судом не було допущено порушень норм процесуального права при розгляді справи з урахуванням того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату і час проведення судових засідань в апеляційному суді.
Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга ПАТ «Укртафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 88 ЦПК України 2004 року якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи задоволення судом першої інстанції позову ПАТ «Укртафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» та беручи до увагу те, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви повинні бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні на користь позивача судових витрат, понесених на сплату судового збору.
Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
В іншій частині оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» - задовольнити частково, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року в іншій частині слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Понесені Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378, 00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2016 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року в іншій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов