Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 554/4353/17
провадження № 61-10453св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія» ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року у складі судді Материнко М. О., додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року у складі судді Материнко М. О., постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів : Чумак О. В., Драниці Ю. В., Пилипчик Л. І., ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів : Чумак О. В., Драниці Ю. В., Пилипчик Л. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» (далі - ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» ) про захист прав споживача, визнання незаконним та скасування рішення про визнання розміру страхового відшкодування, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що що 03 листопада 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Caddy» днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» днз НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача «Mercedes-Benz Sprinter» днз НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Рішенням суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 130 ч. 1 КУпАП. ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» сплатило позивачу 36 570,34 грн. страхового відшкодування.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати незаконним, протиправним та скасованим рішення ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» про визначення за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за полісом АІ № 9652628 розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 36570,34 грн. в частині визначення розміру страхового відшкодування; зобов'язати (спонукати) ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» прийняти рішення про визначення за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за полісом АІ № 9652628 розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 99 500,00 грн. за відсутності факту оплати проведеного ремонту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрьського районного суду м. Полтава від 25 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 63 429,66 грн.
Стягнуто з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.
Стягнуто з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 500,00 грн.
Стягнуто з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року виправлено описку по тексту рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2019 року (повний текст) та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року( вступна та резолютивна частини), в найменуванні сторони відповідача на "Приватне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (далі ПрАТ Харківська муніципальна страхова компанія").
Також ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2019 року виправлено за ініціативою суду описку, допущену в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року в даті рішень суду, в які вносились виправлення (повний текст, вступна та резолютивна частини) рік їх постановлення: "2018".
Додатковим рішенням Октябрьського районного суду м. Полатва від 25 січня 2019 року визнано незаконним рішення ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» про здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 в частині визначення суми страхової виплати за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за Полісом АІ № 9652628 у розмірі 36 570,34 грн.
В частині позовних вимог про визнання рішення ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» про здійснення страхового відшкодування скасованим та зобов'язання ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» прийняти рішення про визначення за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за полісом АІ № 9652628 розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 99 500,00 грн. за відсутності факту оплати проведеного ремонту відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішення страховика не пов'язане із відмовою у здійсненні страхового відшкодування, а рішення про здійснення страхового відшкодування є незаконним лише в частині визначення суми належного позивачу страхового відшкодування, то належним способом захисту є стягнення зі страховика на користь позивача суми належної страхової виплати (з урахуванням вже виплаченої). Обраний судом спосіб захисту є ефективним для поновлення порушеного права позивача, в даному випадку, і не суперечить нормам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на рішення та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення залишено без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що рішення суду та додаткове рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вирішення питання про стягнення судових витрат відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 травня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року. В касаційній скарзі позивач просить скасувати частково рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» прийняти рішення про визначення за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за полісом АІ № 9652628 розміру належного ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 99 500,00 грн. за відсутності факту оплати проведеного ремонту, в частині стягнення 63429,66 страхового відшкодування та скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
19 червня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року. В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду , справу повернути до Полтавського апеляційного суду для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга на рішення суду першої інстанції, додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанцій обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач не просив стягувати суму страхового відшкодування. Суд першої інстанції не зменшив ліміт страхового відшкодування на франшизу у розмірі 500,00 грн. Вважає, що суд не наділений правом приймати рішення за страховика. Тож за відсутності такого рішення виплата або стягнення страхового відшкодування є незаконною.
Касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що фактично апеляційний суд відмовив у вирішенні питання про розподіл судових витрат. Вважає, що суд повинен був винести ухвалу не про відмову у задоволенні заяви позивача про вирішення питання про стягнення судових витрат, а про відмову ухвалювати додаткове судове рішення з метою розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом у суді апеляційної інстанції. Крім того, суд повинен був винести додаткову постанову, а не ухвалу.
Позиція інших учасників справи
Третя особа ОСОБА_2 надав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , в яких просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін. Зазначає, що 18 квітня 2019 року страхове відшкодування в повному обсязі виплачено страховою компанією, оскільки вони погодились з судовими рішеннями.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 , строк на касаційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі № 554/4353/17, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.
11 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 554/4353/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі № 554/4353/17.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований у ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» (на теперішній час - ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія»). За полісом визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у 100000,00 грн.; розмір франшизи визначено в 500,00 грн.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_2 , який керував автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП.
12 грудня 2016 року ОСОБА_1 направив на адресу страховика ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» заяву про здійснення страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн. згідно з полісом № АІ/9652628 .
Страховим актом цивільної відповідальності власників транспортних засобів ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» від 15 березня 2017 року, вищевказана ДТП визнана страховим випадком відповідно до полісу № АІ/9652628. Розмір матеріального збитку власнику автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний номерний знак НОМЕР_2 , за звітом аварійного комісара ОСОБА_4 визначено в розмірі 37070,34 грн.
Сума, що підлягає виплаті власнику вказаного транспортного засобу з відрахуванням передбаченої полісом франшизи у розмірі 500,00 грн. становить 36570,34 грн.
15 березня 2017 року ОСОБА_1 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 36570,34 грн.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним, протиправним та скасованим рішення про визначення за страховим випадком від 03 листопада 2016 року за полісом АІ №9652628 розміру належного страхового відшкодування у розмірі 36570,34 грн. в частині визначення розміру страхового відшкодування; зобов'язати відповідача прийняти рішення про визначення за страховим випадком від 03 листопада за полісом АІ №9652628 розміру належного йому страхового відшкодування в розмірі 82833,37 грн. за відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування позивачем не заявлялись.
В той же час суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, всупереч зазначеним обставинам та вимогам процесуального права стягнув з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування.
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про визначення за страховим випадком розміру страхової суми, суд першої інстанції в додатковому рішенні виходив з того, що рішення страховика не пов'язане із відмовою у здійсненні страхового відшкодування, а рішення про здійснення страхового відшкодування є незаконним лише в частині визначення суми належного позивачу страхового відшкодування, тому належним способом захисту є стягнення зі страховика на користь позивача суми належної страхової виплати (з урахуванням вже виплаченої). Обраний судом спосіб захисту є ефективним для поновлення порушеного права позивача, в даному випадку, і не суперечить нормам закону.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Застосування конкретного захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачені конкретні способи захисту: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на зазначені вимоги закону уваги не звернув, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про визначення за страховим випадком розміру страхової суми по суті не розглянув, ухвалив рішення про стягнення страхового відшкодування поза межами позовних вимог.
Отже касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення- скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів також приймає доводи касаційної скарги щодо скасування ухвали апеляційного суду виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Норми цієї статті узгоджується з підпунктами «б», «в» пункту четвертого частини першої статті 382 ЦПК України, в яких встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 про скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, - ухвала Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року також підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2018 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 січня 2019 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати.
Справу № 554/4353/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є.В. Краснощоков
М. М. Русинчук