Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 509/3536/15-ц
провадження № 61-11443св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Погорєлової С. О., Цюри Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі - ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», Товариство) звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення збитків, посилаючись на те, що відповідач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . 24 вересня 2013 року під час перевірки стану електричних приладів обліку та електроустановок було виявлено факт порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила), а саме підключення вказаного будинку до електромережі Товариства поза межами приладу обліку, що призвело до споживання необлікованої електроенергії. За вказаним фактом було складено акт про порушення № 018629, на підставі якого комісією постачальника розрахована вартість електричної енергії, яка не облікована, в сумі 10 453,51 грн. Враховуючи викладене, ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» просило стягнути з відповідача на свою користь збитки у вказаному розмірі, а також понесені судові витрати.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на те, що з 2006 року він не проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 . У 2012 році вказаний будинок був відключений від електропостачання через наявність заборгованості з оплати за спожиту електроенергію. У спірному житлі мешкає його повнолітній син ОСОБА_2 , який і здійснив самовільне підключення домоволодіння до електромережі Товариства.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року у складі судді Бочарова А. І. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що самовільне підключення домоволодіння відповідача до електромережі ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» було здійснене його сином - ОСОБА_2 , який і має нести відповідальність за завдані позивачу збитки. Товариство не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом. Сам по собі факт реєстрації за відповідачем права власності на житловий будинок не може бути підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну позивачу шкоду іншими особами, в тому числі колишніми членами його сім'ї.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» вартість необлікованої електроенергії у розмірі 10 453,51 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив, з якого часу нараховувалася вартість необлікованої електричної енергії - з моменту складення акта про порушення чи з моменту останнього виявлення порушення. Стягуючи з ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування майнової шкоди, суд не врахував, що у спірному житловому будинку, крім відповідача, зареєстровані ще чотири особи. Також матеріали справи не містять доказів того, що саме на відповідача відкритий особовий рахунок, оскільки лише 30 червня 2015 року між сторонами було укладено договір про користування електричною енергією № 80400273, згідно з яким на момент укладення цього правочину показники лічильника становили 013777, тобто такі ж самі, як і на момент складення акта про порушення від 24 вересня 2013 року. Пунктом 18 вказаного договору передбачено, що станом на 30 червня 2015 року заборгованість складає 1 542,75 грн.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» задоволено. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» вартість необлікованої електроенергії у розмірі 10 453,51 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сам по собі факт присутності ОСОБА_2 (сина відповідача) під час складення акта про порушення Правил і ознайомлення з цим актом не свідчить про його безпосередню причетність до самовільного підключення житлового будинку до електромережі Товариства. Якщо відповідач вважає, що таке підключення здійснив його син, то він має право звернутися до суду з відповідним позовом. ОСОБА_1 не повідомив енергопостачальника про зміну у 2006 році свого місця проживання та не заявляв про припинення (тимчасове припинення) у зв'язку з цим подачі електроенергії до належного йому домоволодіння. Достовірно знаючи про проживання сина у будинку, відповідач як власник житла і споживач електроенергії (на його ім'я відкрито особовий рахунок) не вжив своєчасних заходів щодо відновлення постачання електроенергії у встановленому законом порядку (шляхом укладення договору з енергопостачальником), не сплатив заборгованість за спожиту електроенергію, допустивши самовільне підключення домоволодіння до мережі Товариства, яке було виявлене та зафіксоване в акті від 24 вересня 2013 року. В укладеному між сторонами договорі про користування електричною енергією від 30 червня 2015 року № 80400273 була вказана лише визнана відповідачем сума заборгованості в розмірі 1 542,75 грн, а встановлена рішенням комісії вартість збитків не зазначалася, оскільки існував спір щодо її розміру. Таким чином, непроживання відповідача в належному йому житловому будинку не звільняє його від відповідальності за виявлені порушення Правил, оскільки кожен власник має не лише суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою, суспільством за неналежне використання цих прав. Наданий позивачем розрахунок вартості необлікованої електричної енергії, який не спростований відповідачем, здійснений на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика), за період з 16 січня 2013 року (день останньої технічної перевірки та допуску електроустановки споживача в експлуатацію) по 26 вересня 2013 року (день виявлення порушення).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У липні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року - залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при новому розгляді справи апеляційний суд не врахував висновків і мотивів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в його ухвалі від 27 квітня 2016 року. Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував спеціальну позовну давність в один рік до пред'явлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій, яку слід обчислювати з моменту складення акта про порушення Правил - з 24 вересня 2013 року. Матеріали справи не містять доказів його вини у спричиненні збитків. Обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, кореспондується з обов'язком інших осіб не допускати порушення прав власника. Акт про порушення Правил склали представники Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі - ВАТ «ЕК «Одесаобленерго»), а позовну заяву подало ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», тобто інша юридична особа.
У вересні 2016 року ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що висновки апеляційного суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 березня 2018 року справу № 509/3536/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 1988 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та на його ім'я був відкритий особовий рахунок на споживання електричної енергії № НОМЕР_1, постачання якої здійснює ПАТ «ЕК «Одесаобленерго».
Довідками Новоградківської сільської ради Овідіопольського району від 25 серпня 2015 року № 570 та Житлово-експлуатаційної дільниці № 1 міста Іллічівськ від 07 вересня 2015 року № 3095 підтверджується, що з 2006 року ОСОБА_1 не проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , а мешкає без реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 .
24 квітня 2012 року працівниками Овідіопольського району електричних мереж (далі -Овідіопольське РЕМ) вказане домоволодіння було відключене від електропостачання у зв'язку з непогашенням заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.
24 вересня 2013 року під час перевірки стану електричних приладів обліку та електроустановок у будинку відповідача працівниками Овідіопольського РЕМ було виявлено порушення пункту 42 Правил, а саме: самовільне підключення домоволодіння до мереж електропостачальника поза межами приладу обліку, про що було складено акт від 24 вересня 2013 року № 018629, з яким ознайомився під підпис син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Рішенням комісії з розгляду акта про порушення Правил, оформленим протоколом від 30 червня 2015 року № 295, відповідачу нараховано збитки за безоблікове споживання електричної енергії в період з 16 січня 2013 року (день останньої технічної перевірки та допуску електроустановки споживача в експлуатацію) по 26 вересня 2013 року (день виявлення порушення) в розмірі 10 453,51 грн.
30 червня 2015 року між сторонами було укладено договір про користування електричною енергією № 80400273.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, положеннями Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 575/97-ВР), Правилами та Методикою.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 26 Закону № 575/97-ВРспоживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 11 ЦК України за відсутності письмового договору факт відкриття особового рахунку, видача книжки та постачання електричної енергії вважається укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику».
Відповідно до частин другої, третьої статті 27 Закону № 575/97-ВРправопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з пунктами 9, 10 Правил споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами. Прилади обліку встановлюються відповідно до вимог правил улаштування електроустановок. Прилад обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника.
У пункті 42 Правил визначено, що побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний: невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі засобу обліку; оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
Згідно з пунктом 48 Правил та пунктом 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122, розмір збитків, завданих енергопостачальнику, розраховується відповідно до оформленого акта про виявлене порушення та згідно з Методикою.
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог Правил, та в разі виявлення порушень Правил, зокрема, самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі поза засобами обліку електричної енергії.
Розрахунок вартості необлікованої електричної енергії згідно з пунктом 3.3 Методики здійснюється за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії; та за кількістю днів (розрахунковий період).
Відповідно до підпункту «б» пункту 3.3 Методики у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення.
Апеляційним судом встановлено, що енергопостачальник здійснив розрахунок вартості необлікованої електричної енергії з дня останньої технічної перевірки електричної мережі та допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дня виявлення порушення, тобто за 254 дні, що відповідає вимогам Методики.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» довело факт самовільного підключення до мереж постачання електроенергії будинку, власником якого є відповідач, та використання необлікованої електроенергії, а відповідно - й факт завдання йому заявлених збитків.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказував на те, що він не проживає в будинку по АДРЕСА_1 . У спірному житлі мешкає його повнолітній син ОСОБА_2 , який і здійснив самовільне підключення домоволодіння до електромережі Товариства, у зв'язку з чим він не повинен відповідати за порушення Правил.
Апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідач як споживач електроенергії не звернувся до позивача із заявою про тимчасове призупинення енергопостачання або ж із заявою про переоформлення особового рахунку після припинення проживання в будинку. Знаючи про те, що в домоволодінні мешкає його син, ОСОБА_1 не контролював користування ним електроенергією, тобто не вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, тому відповідно до частини другої статті 614 ЦК України, згідно з якою відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, повинен відповідати за заподіяні Товариству збитки внаслідок самовільного підключення до мереж енергопостачальника. Відсутність своєї вини у вказаному ОСОБА_1 не довів, тому він не звільняється від відповідальності за збитки, заподіяні особою, яка приживає в його будинку, внаслідок безоблікового використання електроенергії.
Ні вищевказаний акт про порушення Правил, ні рішення комісії ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», згідно з яким були нараховані збитки у розмірі 10 453,51 грн, відповідачем у встановленому законом порядку не оспорено.
При новому розгляді справи апеляційний суд належним чином врахував висновки і мотиви Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: перевірив розрахунок вартості необлікованої електричної енергії та період її нарахування; дав оцінку факту проживання сина відповідача у житловому будинку, а також - укладеному між сторонами договору про користування електричною енергією від 30 червня 2015 року № 80400273, вказавши, що у цьому договорі зазначена лише погоджена відповідачем сума заборгованості в розмірі 1 542,75 грн без урахування встановлених рішенням комісії збитків, розмір яких відповідачем не визнавався; встановив, що особовий рахунок на споживання електричної енергії, постачання якої здійснював позивач, був відкритий на ім'я ОСОБА_1 . ще до виникнення спірних правовідносин.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував спеціальну позовну давність в один рік до пред'явлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій, не заслуговують на увагу, оскільки ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» звернулося до суду з вимогою про стягнення збитків, на яку поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Доводи касаційної скарги про те, що акт про порушення Правил склали представники ВАТ «ЕК «Одесаобленерго», а позовну заяву подало ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», тобто інша юридична особа, є неспроможними. Назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведене свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.
Посилання заявника на те, що під час розгляду справи не встановлено його вини у спричиненні збитків, також не заслуговують на увагу, так як відповідач не довів відсутності своєї вини у самовільному підключені до мереж постачання електроенергії, що є його процесуальним обов'язком.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання рішення суду апеляційної інстанції було зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2016 року, у зв'язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов