Справа № 127/22765/18
Провадження №11-кп/801/1113/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 вересня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
Головуючого судді : ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційні скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду від 19.07.2019 року у кримінальному провадженні № 12018020010003006 від 20.07.2018 року по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Мечеть Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Гевелін (Німеччина), громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 27.04.2012 року вироком Ленінського районного суду м. Вінниці, зміненого ухвалою Верховного Суду України від 14.03.2013 року за ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць, звільненого 30.10.2013 року умовно-достроково на підставі ухвали Літинського районного суду від 22.10.2013 року із невідбутим строком 1 рік 11 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора : ОСОБА_11
захисника : ОСОБА_9
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_10
обвинуваченого: ОСОБА_8 .
Прокурор Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019 року скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м”якості.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
В решті вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просила вирок Вінницького міського суду від 19.07.2019 року змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст.186, ч.4 ст. 296 КК України, призначити покарання в межах санкцій передбачених статтей 186 та 296 ККУкраїни.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу просив скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019 року в частині визнання ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та виправдати його через недоведеність його вини у вчиненні злочину.
Обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, просив перекваліфікувати його дії та винести справедливе рішення.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 та ОСОБА_10 строк попереднього ув'язнення під час судового розгляду даного кримінального провадження зараховано у строк покарання з 20.07.2018 року по день набрання вироком законної сили.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 572 гривні у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження - за висновок судово-товарознавчої експертизи №4430-4430/18-21 від 22.08.2018 року.
Долю речових доказів вирішено.
ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , вступивши в попередню змову, з метою заволодіння майном ОСОБА_12 , вчинили розбійний напад на останнього поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_12 за наступних обставин.
20.07.2018 року, біля 03:30 годин, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Пирогова, 39 у м. Вінниці, неподалік ТЦ «Ізумруд», побачивши біля зупинки громадського транспорту «Ринок Урожай» раніше незнайомого їм ОСОБА_12 , умисно, з метою заволодіння майном останнього, домовилися про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_13 .
Після цього, реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, підійшли до ОСОБА_12 та ОСОБА_8 без будь-яких пояснень схопив ОСОБА_12 за руку в області кисті та почав силою його утримувати, вимагаючи віддати при цьому грошові кошти. ОСОБА_10 без згоди потерпілого, оглянувши його речі, повернув їх потерпілому, після чого ОСОБА_12 вирвався та почав утікати. Однак ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , не припиняючи своїх дій, на перехресті вулиць Литвиненка та Пирогова у м. Вінниці наздогнали ОСОБА_12 та обмежили його подальший рух, перегородивши йому дорогу.
ОСОБА_10 , погрожуючи фізичною розправою та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, а саме погрожуючи застосуванням ножа ОСОБА_8 , наказав ОСОБА_12 віддати наявні при ньому кошти. Отримавши відмову потерпілого добровільно віддати цінні речі, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перевірили вміст кишень ОСОБА_12 , в ході чого ОСОБА_8 з кишені кофти ОСОБА_12 забрав мобільний телефон останнього марки Doogee X5 MAX в корпусі чорного кольору, вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №977/986 від 21.08.2018 року 1326,41 грн, а з наплічної сумки дістав блокнот в обкладинці коричневого кольору з написом «Випускнику 2018», вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №977/986 від 21.08.2018 року 41,68 грн. та сонцезахисні окуляри в оправі чорного кольору без зазначення торгівельної марки, вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №977/986 від 21.08.2018 року 22,50 грн.
В подальшому ОСОБА_12 попросив повернути йому забрані у нього речі, намагаючись вирвати їх з рук ОСОБА_8 , однак, останній з метою утримання викраденого майна та подолання можливого спротиву потерпілого розкладним ножем завдав ОСОБА_12 ударів в область обличчя та правого передпліччя, що призвело до виникнення у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень у виді різаної рани передпліччя та правої скули.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №977/986 від 21.08.2018 року в результаті вищевказаних дій у ОСОБА_12 виникли тілесні ушкодження у вигляді: лінійних рубців правої скроневої ділянки та правого плеча, які є наслідком загоєння ран, що отримані від дії предмету з ріжучими властивостями, які належать до легких тілесних ушкоджень.
В результаті протиправних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_12 завдано майнової шкоди на загальну суму 1390, 69 грн.
Вимоги апеляційної скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 мотивовано тим, що неоспорюючи висновків суду, кваліфікації дій ОСОБА_10 , ОСОБА_8 доведеності їх винуватості, вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості на підставі ч.2 ст. 409, ст. 414 КПК України.
Судом при призначенні покарання невиконано вимоги кримінального процесуального закону та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про призначення судами кримінального покарання» та не в повній мірі враховано ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не надано належної оцінки особі обвинувачених, як наслідок призначено ОСОБА_10 , ОСОБА_8 покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, оскільки ОСОБА_10 , ОСОБА_8 не визнали свою вину, за весь період проведення досудового слідства та судового розгляду, жодних заходів до відшкодування завданих збитків не вжили, під час розгляду справи намагалися ввести суд в оману щодо ролі кожного з них у вчиненні злочину, ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров”я, підбурюваний жагою до легкої наживи вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти власності, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_8 офіційно непрацюючі, неодружені, в них відсутнє постійне джерело доходу, окрім того, поведінка самих обвинувачених під час досудового розгляду дає підстави вважати, що обвинувачені належних висновків для себе не зробили, жодним чином у вчиненому не розкаялися, не надали критичної оцінки своїй злочинній поведінці, не усвідомили протиправний характер скоєного.
Призначена судом першої інстанції мінімальна міра покарання, передбачена ч.2 ст. 187 КК України до ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які у вчиненому не розкаялися, не надали критичної оцінки своїй поведінці, не вжили жодних заходів на відшкодування шкоди за відсутності обставин, що пом”якшують покарання не відповідає ані ступеню суспільної небезпеки, ані особам обвинувачених.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 мотивовано тим, що вирок суду підлягає зміні з підстав передбачених п.2, п.4 ч.1, ч.2 ст. 409 КПК України невідповідності висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 84, ст. 85 КПК України покази обвинувачених та потерпілого є доказами у справі, які вони повинні враховуватися судом при ухвалені вироку.
З огляду на покази обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_12 , дії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 мають кваліфікуватися за ч.2 ст. 186 КК України грабіж вчинений за попередньою змовою групою осіб та ч.4 ст. 296 КК України хуліганство тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинені групою осіб із застосуванням холодної зброї спеціально пристосованої для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки встановлено, що в момент заволодіння майном ОСОБА_12 жодних насильницьких дій обвинуваченими вчинено не було, окрім того не було жодної попередньої домовленості на вчинення відносно потерпілого дій у вигляді розбою.
На думку захисту обвинуваченими було вчинено відкрите викрадення чужого майна поєднаного з хуліганством.
Через невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність судом призначено сувору міру покарання.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 мотивовано тим, що при винесенні вироку судом допущено порушення норм кримінального процесуального права, а в основу вироку судом покладено ряд доказів, які здобуті з порушенням положень КПК України, допущено неповноту та поверховість при розгляді справи.
Захисник зазначає, що судом в якості доказу взято протокол огляду місця події від 20.07.2018 року, що складений в період часу з 4 год. 20 хв. по 04 год. 30 хв., при складані якого слідчим порушено вимоги КПК України, що дає підстави вважати цей протокол неналежним доказом.
Проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично є обшуком ,який згідно приписів ч.2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді та після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, у такому випадку прокурор, слідчий за погодження із прокурором зобов”язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не зверталися, тому згідно ч.3 ст. 233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими і не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.
Вказані обставини не отримали належної оцінки суду першої інстанції, який поклав в основу вироку дані протоколу огляду місця події, а також докази отримані за результатами проведення зазначеної слідчої дії у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Судом залишено поза увагою, що згідно протоколу огляду місця події учасниками огляду були спеціалісти ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , але підписів вказаних спеціалістів у протоколі немає що ставить під сумнів їх присутність та учать у вилученні речових доказів., відповідно достовірність самого протоколу огляду місця події також викликає обгрунтовані сумніви.
Стороною захисту ОСОБА_10 було заявлено клопотання перед судом про визнання недопустимим такого доказу як протокол огляду місця події, дане клопотання судом при винесенні вироку залишено без вирішення, чим порушено положення КПК України.
Порушення вимог КПК України при вилученні речових доказів під час огляду місця події автоматично відноситься до категорії неналежних доказів речові докази.
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 мотивовано тим, що обвинувачений просить звернути увагу суду на той факт, що ніякого фізичного чи будь якого агресивного впливу на потерпілого він не чинив, що підтверджується і показами самого потерпілого, а також заперечує, що він з ОСОБА_8 вступали у попередню змову та мали на меті матеріальне збагачення, оскільки у потерпілого не було взагалі ніяких коштів чи інших матеріальних цінностей, а мобільний телефон не був вилучений при їхньому затриманні, яке відбулося відразу після вчинення ними хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_12 , а інцидент між ним, ОСОБА_8 та потерпілим відбувся на відкритому місці на зупинці, що підтверджує відсутність спланування злочину між обвинуваченими.
Обвинувачений вказує на наявність медичної довідки, яка підтверджує, що на час вчинення кримінального правопорушення у нього була хвора нога і наздогнати когось він не мав фізичної змоги, тому має обгрунтовані сумніви щодо об'єктивності та неупередженості органів досудового слідства, а судовий розгляд таким, що не мав на меті встановлення істини по справі.
Обвинувачений ОСОБА_10 вказав, що вину визнає частково у вчиненні хуліганських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_12 , а також у сприянні вчинення протиправних дій по відношенню до останнього.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_11 , який вказав, що суд повно, неупереджено, всебічно дослідив всі докази у справі, вірно кваліфікував дії ОСОБА_10 , ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187 КК України, однак призначив покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, внаслідок м'якості, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019 року скасувати, апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, захисника ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, просила перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, призначити покарання в межах санкцій відповідних статтей, захисника ОСОБА_9 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задоволити, посилався на те, що протокол огляду місяця події не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки більше схожий на обшук, який не був погоджений з прокурором, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 підтримав, обвинуваченого ОСОБА_10 , який просив задоволити вимоги його апеляційної скарги, а також підтримав вимоги апеляційних скарг захисників, в задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав вимоги апеляційної скарги свого захисника, в задоволенні інших апеляційних скарг просив відмовити, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку прийняв рішення щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, яке грунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 викладає доводи щодо недоведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо недопустимості доказу, а саме протоколу огляду місця події та отриманих за результатами проведення зазначеної слідчої дії доказів.
З такими твердженнями не погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Доводи захисника ОСОБА_9 , що протокол огляду місця події є обшуком є помилковими, належним чином необгрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що огляд місця події проведений 20.07.2018 року з 04 год. 30 хв. до 06 год. 30 хв (т.1 а.с 114) до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які були внесені 09:55:49 20.07.2018 року, зареєстровані 20.07.2018 року 10:04: 33 (т.1 а.с. 112).
За змістом ст. 214, ст. 223, 237 КПК України огляд є (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.
Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Органом досудового розслідування проведено огляд місця події після звернення потерпілого ОСОБА_12 з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, яке було зафіксоване у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення 20.07.2018 року о 04 год. 20 хв. та в дотримання вимог КПК України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно прийняв протокол огляду місця події як допустимий доказ.
Доводи апеляційної скарги, що через відсутність підписів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 наявні сумніви щодо достовірності протоколу огляду місця події, вилучення речових доказів є надуманими, оскільки у протоколі зазначено, що він складався за участі також потерпілого ОСОБА_12 , понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підписи яких наявні у протоколі, будь- які зауваження щодо змісту протоколу відсутні.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень при визнанні вилучених під час огляду місця події речей речовими доказами згідно постанови слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 від 07.08.2018 року про визнання речовими доказами в кримінальному провадженні №12018020010003006 від 20.07.2018 року.
Згідно постанови від 07.08.2018 року про визнання речовими доказами в кримінальному провадженні №12018020010003006 від 20.07.2018 року органами досудового розслідування визнано записник в обкладинці коричневого кольору та сонцезахисні окуляри належні ОСОБА_12 , ніж зі слідами РБК та светр коричневого кольору, які були вилучені при поверхневому огляді ОСОБА_8 , мобільний телефон марки «Bravis» чорного кольору із сім-карткою, вилучений при затриманні ОСОБА_10 (т.1 а.с. 192,193).
Твердження захисту щодо відсутності доказів належності їх саме потерпілому спростовуються показами потерпілого, заявою, у якій потерпілий вказує перелік речей, якими заволоділи обвинувачені під час розбійного нападу, які були виявлені під час огляду місця події.
Під час судового розгляду суд першої інстанції перевірив допустимість доказів і , вирішуючи питання про належність і допустимість доказів, погодився з клопотанням сторони захисту, щодо визнання недопустимими в розумінні ч.1 ст. 87 КПК України протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.07.2018 року та довідки слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_19 від 20.07.2018 року до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, без зазначення до якого саме із протоколів відноситься кожна довідка.
З висновками суду щодо допустимості інших доказів погоджується суд апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність у діях ОСОБА_8 розбійного нападу та вчинення ним хуліганства та грабежу є безпідставними.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , який зазначив, що частково визнає вину у вчиненні хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_12 та у сприянні вчинення протиправних дій по відношенню до останнього.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що, зважаючи на конклюдентний характер дій обох обвинувачених, які діяли узгоджено, а саме те, що під час утримання ОСОБА_8 потерпілого за руку, ОСОБА_10 погрожував ОСОБА_12 застосуванням до нього ОСОБА_8 насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого - а саме, того що ОСОБА_8 поріже його ножем, після чого вилучив майно ОСОБА_12 , проте не знайшовши цінних речей, повернув майно потерпілому, а також те, що обвинувачені наздоганяли потерпілого, після чого ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_10 повторно вилучав його майно, мала місце узгодженість дій обвинувачених, яка свідчить про наявність у них попередньої домовленості на вчинення злочину, погрози застосування насильства небезпечного для життя чи здоров”я ножем, які сприймалися потерпілим ОСОБА_12 , як реальна загроза здоров'ю, життю, зважаючи на реальні обставини та обстановку вчинення злочину, а саме: нічний час, безлюдну вулицю, на якій потерпілий не міг розраховувати на допомогу, властивості тілобудови ОСОБА_10 , який за фізичною силою значно переважав потерпілого, кількість нападників які за віком були значно старшими за потерпілого, обвинувачені погрожували негайно застосувати насильство з метою негайного вилучення майна ОСОБА_12 .
У вироку суд навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення судового рішення щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187 КК України.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 суд першої інстанції безпосередньо допитав обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , дослідив докази.
При цьому судом дано оцінку показанням обвинувачених, які вину не визнали, давали покази які не узгоджуються між собою та не відповідають встановленим обставинам провадження, та прийнято рішення на підставі сукупності доказів, які узгоджуються між собою, показами потерпілого ОСОБА_12 та свідків.
Так, потерпілий ОСОБА_12 стверджував, що 20.07.2018 року біля 03:30 год., коли він знаходився на зупинці громадського транспорту «Урожай» у м.Вінниці ОСОБА_8 , ОСОБА_10 вчинили на нього напад, під час якого ОСОБА_10 погрожував застосуванням до нього ОСОБА_8 насильства небезпечного для життя та здоров'я , а саме , що ОСОБА_8 поріже його ножем , яким ОСОБА_8 в подальшому заподіяв йому тілесні ушкодження.
В результаті нападу вони заволоділи його майном: мобільним телефоном, записником та сонцезахисними окулярами в оправі чорного кольору.
Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 пояснювали, що по орієнтуванню ними було затримано двох підозрюваних осіб, яких потерпілий впізнав, як осіб, що вчинили відносно нього розбійний напад.
Поруч з затриманими було виявлено належне потерпілому майно. У ОСОБА_8 було вилучено ніж зі слідами крові.
Обставини кримінального правопорушення вчиненого відносно ОСОБА_12 , знайшли підтвердження також іншими доказами, а саме протоколом прийняття заяви від 20.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 просив прийняти міри до двох невідомих йому осіб чоловічої статі, які 20.07.2018 року, близько 03:30 години, у м. Вінниці по вулиці Пирогова, біля торгівельного центру «Ізумруд» шляхом застосування насильства та ножа спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи його мобільним телефоном, записником та окулярами, чим завдали йому майнової шкоди на суму 2300 грн. (т.1 а.с. 113); протоколом огляду місця події від 20.07.2018 року з фототаблицею, згідно якого слідчим Вінницького ВП ОСОБА_22 проведено огляд ділянки місцевості позаду будівлі ТРЦ «Анастасія», що за адресою м. Вінниця, вул. Пирогова, 39, позаду житлового багатоповерхового будинку по вулиці Литвиненко, навпроти приватного домоволодіння №8 по вулиці Пирогова, де поряд з центральний газорозпридільним щитком виявлено двох громадян. Один з виявлених чоловіків худорлявої тілобудови, зростом біля 1,8 метра, одягнений в жовту кепку, білу майку з короткими рукавами, штани пісочного кольору, кросівки білого кольору, мав при собі наплічну шкіряну сумку чорного кольору, представився як ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другий чоловік худорлявої тілобудови, зростом біля 1,7 метра, одягнений у футболку чорного кольору з короткими рукавами, штани синього кольору, кеди темного кольору із світлими лініями та світлою підошвою, який представився як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На землі поряд із вказаними особами в траві виявлені записник в твердій обгортці коричневого кольору із написом «Випускнику 2018», гербом м. Вінниці та надписом м. Вінниця, із особистими записами всередині. Поряд із блокнотом на землі виявлені сонцезахисні окуляри чорного кольору, скло прямокутної форми, а також светр коричневого кольору, висновком судово- медичної №977/986 від 21.08.2018 року згідно якого у ОСОБА_12 на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_12 , 2000 року народження, встановлено, що у ОСОБА_12 виявлені лінійні рубці правої скроневої ділянки та правого плеча, які є наслідком загоєння ран, що отриманні від дії предмету з ріжучими властивостями, можливо, в термін та при обставинах, що вказані в ухвалі суду. Ці рани належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995 року), (т.1 а.с. 146, т.2 а.с.13-15), що відповідає показанням ОСОБА_12 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень, висновком судово-медичної імунологічної експертизи №232 від 22.08.2018 року, відповідно до якого: кров потерпілого гр-на ОСОБА_12 , 2000 року народження, по системі АВО відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В; кров підозрюваного гр-на ОСОБА_8 , 1978 року народження, по системі АВО відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. (т.1 а.с. 185-186, т.2 а.с. 17-19), висновком судово-медичної цитологічної експертизи № 168 від 03.09.2018 року, згідно якої встановлено, що при дослідженні ножа зі слідами РБК, вилученого під час ОМП, на клинку-пилці (об'єкт 2) встановлено наявність крові людини чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності був виявлений антиген А, що може визначати А(ІІ) групу крові ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати, статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові на клинку-пилці (об'єкт №2), вилученого при ОМП, може бути від будь-якого одного чи кількох чоловіків з групою крові А (ІІ), в тому числі і від потерпілого гр-на ОСОБА_12 (т.1 а.с. 187-191).
Проаналізувавши зібрані у даному кримінальному провадженні докази, приймаючи до уваги роз”яснення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні, суд дійшов висновку щодо наявності в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, зібраними у суворій відповідності з вимогами закону.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до яких, зокрема, умисне заподіяння у процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, незаконне позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, завдання побоїв, що мало характер мордування, охоплюються статтею 187 і додаткової кваліфікації за іншими статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я, не потребують, тому суд з урахуванням цих вказівок та завдання ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження під час розбою, зазначив, що дії ОСОБА_8 охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України .
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_8 кожного за ч.2 ст. 187 КК України та не вбачає підстав для перекваліфікації дій на ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України.
Посилання ОСОБА_10 у апеляційній скарзі на неможливість наздогнати потерпілого через хвору ногу спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду, які пояснювали під час судового розгляду, що ОСОБА_10 наздогнав потерпілого ОСОБА_12 разом з ОСОБА_8 .
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині призначення покарання.
Також суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими належним чином вимоги прокурора щодо скасування вироку з підстав невідповідності призначення судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 65 КК України, керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, ставлення ОСОБА_8 до вчиненого злочину, який вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, особу обвинуваченого, який являється раніше судимим, однак на шлях виправлення не став, вчинив даний злочин в період непогашеної та незнятої судимості, відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання рецидив злочинів, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд першої інстанції в дотримання вимог ст. 65 КК України, керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_10 кримінального правопорушення, обставини справи, ставлення ОСОБА_10 до вчиненого злочину, який вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, особу обвинуваченого, який являється в силу ст. 89 КК України раніше не судимим, задовільно характеризується за місцем проживання (т.1 а.с. 144-145), відсутність обставин, які, згідно ст. 66 ККУкраїни, пом'якшують покарання, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставини, викладені у апеляційній скарзі прокурора були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим.
Судом першої інстанції визначено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 покарання в межах ч.2 ст. 187 КК України, яке є достатнім та необхідним для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, яке відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційні скарги прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягають, підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 404, 405,407, 419 КПК України суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 .
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч.2 ст.187 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187 КК України залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
На підставі ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Згідно оригіналу: Суддя: