17 вересня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017100010010795 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, Вірменія,
громадянина Вірменії, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року про поверненнян обвинувального акта відносно ОСОБА_5 прокурору скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100010010795 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.
За доводами апеляційної скарги, судове рішення про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим.Апелянт вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, оскільки містить формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та правову кваліфікацію.
Прокурор вважає, що висновок суду про те, що в обвинувальному акті не вказано вартості майна є необґрунтованими, оскільки, в обвинувальному акті чітко зазначено, що потерпілому не було завдано матеріальної шкоди, оскільки кримінальне правопорушення направлене на заволодіння майном на суму 163,73 грн (без ПДВ), до кінця не доведено, усе майно повернуто потерпілому.
Прокурор звертає увагу, що твердження суду щодо можливої відсутності в діях обвинуваченого події кримінального правопорушення та можливої наявності в діях особи ознак адміністративного правопорушення є неприпустимим, так як зазначені питання та як і вина чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення є предметом судового розгляду.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що прокурор має право змінити обсяг обвинувачення згідно із ч. 1 ст. 338 КПК України, а суд може вийти за межі пред'явленого обвинувачення, якщо це покращує становище обвинуваченого.
Ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта вмотивована тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суд першої інстанції вказує на те, що в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин не знайшло свого відображення вартість майна, яке обвинувачений мав намір таємно викрасти. Разом з тим, зазначена обставина підлягає обов'язковому з'ясуванню, оскільки не зазначення вартості майна може свідчити про відсутність взагалі події кримінального правопорушення та наявності в діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_5 та представник потерпілого в судове засідання не зявились, будь - яких клопотань від них не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам закону.
Положеннями ч.4 ст.110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, обвинувальний акт, згідно п. 5 ч. 2 вказаної норми закону, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку суду першої інстанції, дана вимога закону органом досудового розслідування в повному обсязі не виконана.
З таким висновком погоджується колегія суддів.
Як вбачається з обвинувального акта, в ньому відсутні дані щодо вартості майна, що є суттєвим недоліком обвинувально акта, оскільки в ньому не узгоджуються правова кваліфікація кримінального правопорушення з формулюванням обвинувачення.
Відповідно до правової кваліфікації ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, в той час як в формулюванні обвинувачення та викладі фактичних обставин не вказано, що ОСОБА_5 вчинив кримінально каранне діяння, оскільки відповідальність за таке діяння настає лише тоді, коли вартість майна, яким особа заволоділа, чи намагалась заволодіти, перевищує розмір, встановлений для притягнення особи до відповідальності за ст. 51 КУпАП.
Суд першої інстанції вірно вказав, що не зазначення вартості майна може свідчити про відсутність взагалі події кримінального правопорушення та наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є правильним, тому судом було прийнято обґрунтоване рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Також, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, який в апеляційній скарзі вказав на те, що суд за результатами розгляду кримінального провадження може вийти за межі пред'явленого обвинувачення та прийняти відповідне рішення.
Так, ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження
Відповідно до вимог вказаної статті суд вправі вийти за межі обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення. Разом з тим, не зазначення вартості майна позбавляє суд можливості встановити чи були дії обвинуваченого кримінальним правопорушенням чи адміністративним. А тому, колегія суддів вважає, що дані доводи прокурора не ґрунтуються на законі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України і відсутність у суду підстав про його повернення прокурору для усунення недоліків, не ґрунтуються на законі і не відповідають даним обвинувального акта.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 12017100010010795 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3