справа №759/96/18 Головуючий у І інстанції - Журибеда О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/12494/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
17 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сушко Л.П., Березовенко Р.В.,
за участю секретаря Покрасій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хортицька районна служба у справах дітей про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька та за зустрічним позовам ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про визначення місця проживання дитини,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Хортицька районна служба у справах дітей про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька . Позов мотивувала тим, що відповідач несумлінно ставиться до своїх батьківських обов'язків має заборгованість по сплаті аліментів не цікавиться своїм сином. Натомість малолітній син потребує лікування за кордоном оскільки має діагноз «астма». Зазначає, що має чоловіка який проживає в Англії і до якого планує переїхати на постійне місце проживання та вже навіть підібрали і оплатила неповнолітньому сину школу для навчання. Просила позов задовольнити.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києва про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачкою по зустрічному позову мають спільну дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 про, що свідчить свідоцтво про народження видане Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 16 квітня 2009 року. Зазначає, що син постійно проживає з відповідачкою в Запоріжжі, що не дає йому можливості приймати участь у вихованні дитини. Кожна зустріч з сином проходить під пильною увагою відповідачки, що не дає можливості повноцінно спілкуватись. Зазначає, що від народження повноцінно приймає участь у вихованні дитини та сплачує добровільно аліменти. Вказує на те, що відповідачка хоче вивезти сина за кордон, що унеможливить його участі у вихованні дитини. Зважаючи на викладене просить суд визначити місце проживання неповнолітнього сина разом з ним за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив суд заборонити виїзд за межі України дитині ОСОБА_5 без згоди батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилався на те, що підстав без його згоди на виїзд за кордон не має. Заборгованість по аліментам відсутня. Посилається на те, що 23 січня 2018 року надавав відповідачці нотаріально посвідчену заяву дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 за кордон до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 25 січня по 01 липня 2018 року. 31 січня 2018 року неповнолітній ОСОБА_5 вибув разом з відповідачкою з України до Британії, проте у встановлений 5 місячний термін не повернувся. Зазначає , що ОСОБА_1 порушила умови нотаріально посвідченої заяви. Враховуючи викладене просив заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній справі. В порядку забезпечення позову заборонено виїзд за межі України дитині ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька ОСОБА_2 посилаючись на те, що є достатні підстави для задоволення заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що такий спосіб забезпечення зустрічного позову унеможливлює виконання рішення суду за її позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без дозволу батька на три роки з метою навчання. Зазначає, що відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог якщо при цьому не вирішується спір по суті. Посилається на ст.33 Конституції України відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
ОСОБА_2 подав відзив у якомупосилається на те, що підстав без його згоди на виїзд за кордон не має. Заборгованість по аліментам відсутня. Посилається на те, що 23 січня 2018 року надавав відповідачці нотаріально посвідчену заяву дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 за кордон до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з 25 січня по 01 липня 2018 року. 31 січня 2018 року неповнолітній ОСОБА_5 вибув разом з відповідачкою з України до Британії, проте у встановлений 5 місячний термін не повернувся. Зазначає , що ОСОБА_1 порушила умови нотаріально посвідченої заяви. Враховуючи викладене просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
27 серпня 2019 року від ОСОБА_1 надійшли пояснення до яких надано медичну документацію-підтвердження діагнозу «астма»; медична документація про лікування дитини у Великобританії; підтвердження оплати навчання ОСОБА_5 за кордоном; лист відповідь Міністерства Юстиції України щодо виїзду дитини за кордон без згоди батька; довідка про заборгованість з виплати аліментів за 4 місяці;
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та заборони виїзду неповнолітнього ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір, а також існує загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову шляхом вивезення позивачки за первісним позовом дитини за кордон. Крім цього, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам.
Однак з такими висновками колегія суддів погодитись не може, вважає висновки суду першої інстанції передчасними, та такими що не узгоджуються з вимогами процесуального законодавства з огляду на наступне.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, яким позивач обґрунтовує свої права.
При цьому співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", постановою КМУ від 27 січня 1995 р. N 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України. Пунктами 3,4 Правил визначені підстави виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку. Виїзд дитини з України здійснюється у супроводі обох батьків або у супроводі одного із батьків за згодою другого. Підпунктами 2-4 п.4 Правил визначені умови, за яких виїзд дитини здійснюється без згоди другого з батьків.
Законодавством фактично визначені певні обмеження щодо перетинання кордону, і тільки за відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон, дане питання вирішуються в судовому порядку в позовному провадженні.
За таких обставин, такий вид забезпечення позову застосований бути не може, оскільки дане обмеження має встановлюватися рішенням суду, а не процесуальними заходами забезпечення позову .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам заяви про забезпечення позову та доказам наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позову. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом обмеження у виїзді за кордон без дозволу батька фактично зводиться до окремого виду самостійних вимог у позовному провадженні, що не є видом забезпечення позову у розумінні ст.150 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом обмеження у виїзді за кордон неповнолітнього без дозволу батька.
Таким чином ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 рокускасувати та постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька ОСОБА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Л.П. Сушко
Р.В. Березовенко