19 вересня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/13813/2019
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф.,
перевіривши відповідність апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
в складі судді Ганечко О.М.
від 04 березня 2010 року вимогам ст. 356, 357 ЦПК України,
у справі №2-3590/10 Голосіївського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2010 року позов задоволено частково.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року залишено без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга підписана та подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Гонтарєвим Р.М. На підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 до апеляційної скарги долучено ордер серія КС №600532 від 02.07.2019, в якому зазначено, що ОСОБА_2 здійснює представництво ОСОБА_1 у ГСУ НП України, Київській місцевій прокуратурі №8, Святошинському УП ГУНП у м. Києві, Адміністрації Президента України, Київському апеляційному суді.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.
Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанов від 05.06.2019 по справі №9901/847/18.
З огляду на викладене, на виконання вимог п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, а також з урахуванням вищевказаних вимог, скаржнику необхідно надати оригінал ордеру із зазначенням назви органу, в якому здійснюється представництво інтересів, а саме конкретно Київського апеляційного суду.
Зазначені вище докази на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 необхідно подати до Київського апеляційного суду.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки скаржником не додано до апеляційної скарги документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору з підстав, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 8 закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої та багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суд з урахуванням майнового стану сторони може відстрочити сплату судового збору за клопотанням такої сторони з підстав, які наведені в статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 вказувалана те, що за попередній календарний рік вона не мала доходів, що підтверджується довідкою з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС України у м. Києві (а.с. 134).
Дійсно в матеріалах справи міститься довідка про доходи ОСОБА_1 за 2018 рік від 17.01.2019, згідно якої в останньої відсутні доходи. Однак, довідка на яку посилається відповідачка міститься в матеріалах справи в копії.
Таким чином, ОСОБА_1 на підтвердження тяжкого майнового стану необхідно подати оригінал довідки про доходи за 2018 рік.
Крім того, оскільки за приписами ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд перевіряє майновий стан скаржника для вирішення клопотання останнього про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 необхідно надати відомості про наявність рухомого та нерухомого майна, а саме відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно.
Отже, апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2010 року - залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Інформацію по справі можна отримати в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: https://court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О.Ф. Мазурик