справа № 361/4500/19 Головуючий у 1 інстанції: Петришин Н.М.
провадження № 22-ц/824/11656/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
18 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Желепи О.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
У червні 2019 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1960 га, кадастровий номер 3221283207:01:002:0050, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обгрунтовувала тим, що право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, і дізнавшись про даний позов, останній у будь-який момент може відчужити майно на користь третіх осіб, що може утруднити або зробити неможливим у майбутньому виконання рішення суду.
Вважала, що за таких обставин необхідно вжити заходи забезпечення позову.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року заяву задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме, відносно: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1960 га, кадастровий номер 3221283207:01:002:0050, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови, якою у задоволенні заяви відмовити.
Скарга обґрунтована тим, що оригінал правовстановлюючих документів на спірне майно знаходяться у позивача, і він ніяким чином не зможе вчинити будь-які дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) цього майна та відчужити його.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому із-за цього необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) вказаного майна.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Також просила визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221283207:01:002:0050.
Встановлено, що разом з позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на зазначене нерухоме майно, що належить ОСОБА_1
Зазначала, що право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, і, дізнавшись про даний позов, останній у будь-який момент може відчужити майно на користь третіх осіб, що може утруднити або зробити неможливим у майбутньому виконання рішення суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.1 ст.149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову і, зокрема, позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Судом встановлено, що предметом спору є житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1960 га, кадастровий номер 3221283207:01:002:0050, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Київської області.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду міста Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову за вказаною постановою є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи предмет позову та вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на спірне нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: