справа №752/26586/18 Головуючий у І інстанції - Шевченко Т.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/10794/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
17 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кашпура Віктора Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
встановив:
В грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року шлюб між ними розірвано. Також постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ј частки від усіх доходів відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 01 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання судового рішення, 22 січня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист №752/14512/15-ц.
Постановою від 16 лютого 2016 року державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №50171683.
Відповідач не сплачував аліменти, у зв'язку з чим за період з вересня 2015 року по 01 грудня 2018 року утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві станом на 01 жовтня 2018 року становить 52140,76 грн.
Просив суд, стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із 01 вересня 2015 року по 01 грудня 2018 року в загальному розмірі 261 212,68 грн. та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47827,64 грн. неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та 1 000 грн. витрат на правову допомогу.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не врахував лист №46683 від 29 травня 2019 року, отриманого з виконавчої служби, яким підтверджено факт, на підставі виконавчого листа, який набрав чинності 01 грудня 2015 року, виконавче провадження вперше було відкрите 07 листопада 2017 року після чого на адресу відповідача державним виконавцем направлялися дві довідки (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів 14 червня 2018 року та 30 жовтня 2018 року).
Тим самим, виконавча служба визнала, що не направляла відповідачу щомісячно розрахунки аліментів, які той зобов'язаний був би сплачувати шляхом перерахування їх на рахунок виконавчої служби.
Крім того, виконавчий лист не містить розміру аліментів в твердій сумі, а тому відповідач у період коли був безробітний, сплачував мінімально визначений судовим рішенням розмір аліментів, нижче якого не можна було сплачувати, тобто відповідач не ухилявся від добровільної сплати аліментів, а після відкриття виконавчого провадження - від примусової його сплати.
За таких обставин вважає що у нього відсутня вина в умисному ухиленні від сплати аліментів, тобто, умисного порушення ним зобов'язань перед кредитором, отже не підлягає застосуванню до нього покарання у вигляді стягнення неустойки (пені).
Просив, скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 06 серпня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року шлюб між ними розірвано.
Також постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 01 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання судового рішення 22 січня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист.
Постановою від 16 лютого 2016 року державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження №50171683.
Звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_2 посилалася на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений старшим державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лазаревою А.І., згідно якого станом на 01 жовтня 2018 року заборгованість по аліментах становить 52 140,76 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_1 надав інший розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений старшим державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Лазаревою А.І., згідно якого станом на 29 січня 2019 року заборгованість по аліментах відсутня, оскільки 23 січня 2019 року боржником сплачено борг у розмірі 47 827,64 грн.
З вищезазначених розрахунків заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем сплачувалися нерегулярно та частково, а заборгованість була повністю погашена 23 січня 2019 року.
Позивач просила стягнути з відповідача пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених своєчасно аліментів на утримання дитини на кожен день прострочення в розмірі 261 212,68 грн. за період з 01 вересня 2015 року по 01 грудня 2018 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, а також розрахунками заборгованості по аліментах від 03 березня 2016 року та від 29 січня 2019 року, виконані державними виконавцями.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Указаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №572/1762/15-ц.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що заборгованість з оплати аліментів почала виникати з березня 2015 року, а період прострочення сплати аліментів є значним, тому загальний розмір пені в даному випадку в силу ч.1 ст.196 СК України становитиме 100% суми розміру заборгованості по кожному місячному платежу зі сплати аліментів з березня 2015 року по червень 2018 року включно за відрахуванням сплачених відповідачем сум, що в повній мірі відповідає позовним вимогам та не виходить за їх межі.
У липні - листопаді 2018 року відповідач сплачував аліменти у розмірі, що перевищує платіж, тому підстав для нарахування пені не вбачається.
Тобто, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача в даному випадку становить: 1692,50 +1795,75 +1772,25 +2121,50 + 1781,50 + 1781,50 + 721,48 + 584,18 +692,09 + 736,81 + 706,11 + 736,81 + 958,01 +2187,75 +1752 +2273,50 + 1823 + 1658 +2252,50 = 2697 + 839,50 + 2772,75 + 153 = 2768,25 + 2855,75 + 963,50 + 1910,75 + 3508,75 + 917 + 3031 + 2347 + 1287,50 + 3 321,50 + 950.
Таким чином, загальна сума пені за прострочення ОСОБА_1 сплати аліментів за виконавчим листом №752/14512/15-ц становить 65 279,41 грн., однак в силу вимог ч.1 ст.196 СК України указана сума підлягає обмеженню до 47 827,64 грн.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував правило про стягнення неустойки (пені), яке узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року та реалізував своє право на зменшення розміру пені, дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами, та здійснивши їх правову оцінку, відповідно до частини другої статті 196 СК України.
Відповідачем не наведено суду підстав, у зв'язку з якими стягувана сума може бути зменшена.
Доводи відповідача про відсутність заборгованості спростовуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кашпура Віктора Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана