КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
12 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Широківці Кірово-Чепецького району Кіровської області Росії, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України
за участю: прокурора захисників підозрюваного - ОСОБА_8 , - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - ОСОБА_7 ,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 жовтня 2019 року включно, з визначенням застави у межах 10 412 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 20 001 452 грн.
Відповідно до ухвали, слідчий суддя вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував тяжкість покарання за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, особу підозрюваного, його вік, майновий та сімейний стан і прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, а також підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , а також підозрюваний ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_5 в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, що не передбачає позбавлення волі або визначити заставу у мінімальному розмірі.
В апеляційній скарзі зазначає, що прокурор в обгрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу не навів достатніх аргументів щодо причетності підозрюваного ОСОБА_9 до даного кримінального провадження. Прізвище ОСОБА_10 не фігурує в матеріалах провадження взагалі за виключенням протоколу одного допиту, більше того, матеріали щодо особистого обшуку, проведеного у місці проживання ОСОБА_9 ,не містять жодного доказу, жодного документу, який би вказував на причетність ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, відносно якого ведеться слідство уже два роки.
На думку апелянта, підозра є необгрунтованою та не містить посилань на належні та допустимі докази, а навпаки спростовується показаннями потерпілого та інших безпосередніх свідків події.
Сторона захисту звертає увагу на те, що 17 серпня 2019 року у приміщенні, де проживає підозрюваний, було проведено обшук, якому останній не перешкоджав, а навпаки надав все необхідне для тих осіб, які з'явилися на даний обшук.
Також захисник зазначає, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_11 не має сенсу переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки він розуміє, що цим сам собі нашкодить і це в подальшому може призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі. Підозрюваний має активний соціальний статус та велику сім'ю.
Крім цього, як вважає захисник, не доведено ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого/потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані деяких підозрюваних, проте йому не відомо жодного потерпілого у даній кримінальній справі. Крім цього, не доведено, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний є особою, яка не притягувалася до кримінальної відповідальності.
На думку захисника, слідчий суддя упереджено поставився до підозрюваного, визначивши заставу у розмірі 20 001 452 грн., не зважаючи при цьому на соціальний статус підозрюваного та тимчасову відсутність у нього доходів, яка є непосильною для сплати підозрюваним ОСОБА_12 .
Захисник ОСОБА_6 в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що не відповідає вимогам загальних засад кримінального провадження, визначених в ст. 7 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, Конституції України, які містять норми про виключно мотивоване судове рішення, як на єдину підставу для тримання особи під вартою.
Вказує, що клопотання прокурора не містить будь-яких даних про необхідність застосування до підзахисного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На думку сторони захисту, підозра не містить будь-яких даних про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України. Наведені в підозрі доводи базуються лише на відомостях про їх вчинення іншими особами, без зазначення яким чином дані особи мають відношення до ОСОБА_9 та що конкретно вчинив останній.
Крім того, як зазначає апелянт, слідчий суддя , застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначив заставу у розмірі 10 412 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 20 001 452 грн. 00 коп., в той час як закон передбачає можливість застосування застави до осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, слідчий суддя застосував норму закону, збільшивши максимальний розмір застави, не обґрунтовуючи наявність виключних обставин для визначення застави в розмірі більшому, ніж передбачено п. 5 ч. 2 ст. 182 КПК України.
Застосування застави в такому розмірі є завідомо непомірним для підозрюваного і фактично означає безальтернативне тримання під вартою, адже жодних доказів про отримання ним відповідних доходів в матеріалах справи немає.
Захисник стверджує, що ОСОБА_13 кримінальне правопорушення за ч.1 ст.255 КК України не вчиняв, та з дати внесення даних до ЄРДР - 17 листопада 2017 року, проживав за відомою органу досудового розслідування адресою, жодного разу не ухилявся від слідства, не вчиняв будь-яких дій по перешкоджанню встановлення істини у даному кримінальному провадженні, що усуває підстави для затримання за п.1 ч.1 ст.208 КПК України та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На думку підозрюваного, вказана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню із-за допущених судом процесуальних помилок та невідповідність вимогам діючого КПК України.
Як зазначає підозрюваний, слідчий суддя у своїй ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зробив неправильний висновок стосовно наявності ризиків того, що ОСОБА_7 може знищити та переховувати, спотворити будь-які речі та документи, матеріали, які можуть бути використанні у якості доказів та мають значення для органу досудового розслідування, оскільки він не причетний до вказаних у повідомленні про підозру подій, не володіє ніякими матеріалами стосовно зазначеного у повідомленні про підозру предмету злочинного посягання, усією своєю поведінкою сприяв у розкритті даного злочину.
Посилається на те, що під час обшуку, який мав місце 17 серпня 2019 року за місцем свого проживання, він видав органу розслідування добровільно засоби зв'язку, телефон та оргтехніку, які були необхідні для встановлення істини у справи та належним чином отримав повістку щодо явки 22 серпня 2019 року на 15 год. для дачі пояснень. Під час обшуку, у присутності кількох членів слідчої групи, він повідомив про відомі йому обставини стосовно діяльності ОСОБА_14 , якого знає як адвоката, який співпрацював з банківською установою, яку очолював ОСОБА_7 .
На думку підозрюваного, клопотання не містить будь-яких даних про необхідність застосування до ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і слідчий суддя при винесенні оскаржуваної ухвали порушив норми КПК України та допустив помилку у своєму висновку щодо обгрунтованності підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Наведені в повідомленні про підозру доводи його причетності до зазначених дій та подій базуються лише на відомостях про вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення іншими особами та не вказано даних, доказів та обставин яким чином дані особи відносяться до ОСОБА_7 .
Як зазначає підозрюваний, слідчий суддя не обґрунтував наявність виключних обставин для визначення застави в розмірі більшому, ніж передбачено п. 5 ч. 2 ст. 182 КПК України
У підсумку ОСОБА_7 в своїй апеляційні скарзі зазначає, що жодних кримінальних правопорушень він не вчиняв, що свідчить про факт притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, слідчим відділом Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.З ст.209, ч.1 ст.255, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, відомості про які 17 листопада 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100070004959.
В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 21 серпня 2019 року ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
22 серпня 2019 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до повідомленої ОСОБА_11 підозри, встановлено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , визначивши вчинення злочинів як основне джерело для здобуття коштів для свого існування, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на зловживання службовим становищем, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, заволодіння чужим майном шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, вирішили організувати та очолити злочинну організацію, до складу якої з метою забезпечення злочинної діяльності та досягнення цілей організації залучили ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.
ОСОБА_13 як учасник злочинної організації відповідно до відведених йому функцій керівниками цієї злочинної організації вчиняв наступні дії:
- виступав контактною особою у переговорах від імені злочинної організації іншими особами, які здійснювали так звані «замовлення» на незаконне відчуження необхідних об'єктів нерухомого майна, отримував від вказаних осіб грошові кошти, які використовувались для подальшого здійснення злочинної діяльності в якості фінансування витрат злочинної організації та оплати членам злочинної організації за вчинювані ними протиправні дії відповідно до спільного умислу керівників та членів цієї злочинної організації;
-фінансував витрати злочинної організації та оплати членам злочинної організації за вчинювані ними протиправні дії відповідно до спільного умислу керівників та членів цієї злочинної організації;
- підшукував об'єкти нерухомого майна для подальшого незаконного заволодіння ними злочинною організацією;
- розробляв спільно із ОСОБА_14 плани злочинних дій щодо заволодіння окремими конкретними об'єктами нерухомого майна у інтересах так званих «замовників» такого заволодіння, тобто осіб, зацікавлених у придбанні цих об'єктів у якості добросовісних набувачів нерухомого майна після вчинення іншими учасниками злочинної організації дій, спрямованих на приховання злочинного походження такого майна.
Завдяки діям, вчиненим ОСОБА_15 за попередньою змовою разом з ОСОБА_14 і ОСОБА_16 , вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, зорганізувалися у злочинну організацію, склали при цьому єдиний загальний план злочинних дій, відомий всім учасникам, з вищевказаним розподілом функцій між кожним учасником групи, спрямованим на реалізацію цього плану, підкорюючись під час злочинної діяльності ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як керівникам злочинної організації, свідомо погодившись виконуючи їх вказівки.
Таким чином ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України - участь у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.
Також, ОСОБА_13 , діючи на виконання своєї ролі у діяльності злочинної організації, а також з метою задоволення корисливої мети всіх учасників злочинної організації щодо протиправного збагачення та метою забезпечення фінансування витрат злочинної організації, одночасно із вчиненням іншими учасниками злочинної організації дій, спрямованих на заволодіння вказаним об'єктом нерухомого майна, вчиняв дії щодо підшукання осіб, зацікавлених у придбанні цього об'єкту нерухомого майна у якості добросовісних набувачів цього об'єкту нерухомого майна, а також здійснював переговори з такими особами щодо придбанні цього об'єкту нерухомого майна і усунення перешкод у користуванні цієї земельною ділянкою зі сторони її законних власників і користувачів.
В результаті зазначених умисних дій учасників злочинної організації, у тому числі ОСОБА_9 , було здійснено протиправне заволодіння чужим майном у виді земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:317:0005, яка розташована на вул. Електриків у м. Києві, вартістю 86 515 912 грн. 25 коп., що в 600 і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та становить особливо великий розмір, чим територіальній громаді міста Києва спричинено збитки на зазначену суму.
Таким чином ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та вчинене злочинною організацією.
22 серпня 2019 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 жовтня 2019 року включно, з визначенням застави у межах 10 412 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 20 001 452 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності, не викликала.
Більш того, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігач, що особа про яку йдеться могла вчинити правопорушення. Фактів та інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_7 , до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 , з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Таким чином, доводи захисників та підозрюваного про те, що матеріали справи не містять жодного доказу, жодного документу, який би вказував на причетність ОСОБА_9 до кримінальних правопорушень, є безпідставними.
Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а саме, що підозрюваний ОСОБА_13 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, а також інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя суду першої інстанції, в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_13 та ту обставину, що останній, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинене, в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_12 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд на законних підставах визначив йому заставу в розмірі 20 001 452 грн.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (Георгієв проти Болгарії п. п. 30, 31). А також повинні враховуватися кошти обвинуваченого (Хрістова проти Болгарії).
Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_13 підозрюється, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Доводи захисників та підозрюваного, за змістом апеляційних скарг, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційних скаргах про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Посилання захисників на те, що до підозрюваного ОСОБА_9 можливо застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, в тому числі передати на поруки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , заяви яких про взяття підозрюваного на поруки розглянуті апеляційним судом, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував даний запобіжний захід, взявши до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, в тому числі майновий стан підозрюваного, а також доведені прокурором ризики неправомірної поведінки підозрюваного.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в обранні підозрюваній особі ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 17 жовтня 2019 року включно, з визначенням застави у межах 10 412 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 20 001 452 грн., -залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5216/2019
Категорія: ст. 183 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_24
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1