1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 12 вересня 2019 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Царедарівка, Лозівського р-ну, Харківської обл., громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні дитину 2018 року народження, працює директором ТОВ «Інмед Україна», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., наступної доби, строком на два місяці, тобто до 02 червня 2019 року, включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя враховував дані, які характеризують особу підозрюваного, а саме наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, те, що він має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та дитиною, які перебувають на його утриманні; позитивно характеризується, його стан здоров'я, та прийшов до висновку, що для забезпечення виконання останнім обов'язків, покладених на нього КПК України, необхідно обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, листи ВССУ, просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята із істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Зазначає, що викладені у клопотанні мотиви, доводи, та додані до клопотання матеріали не можуть слугувати підставою для обрання відносно підозрюваного будь-якого із передбачених кримінальним процесуальним законом видів запобіжних заходів.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник просить повністю відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.
Вважає, що за викладеними в клопотанні обставинами та матеріалами, доданими до клопотання встановити наявність обґрунтованої підозри неможливо, у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.
Стверджує, що ОСОБА_6 не являється засновником та власником ТОВ «Інмед Україна», а перебуває з даним підприємством у трудових відносинах та є найманим працівником.
Посилається на те, що докази, якими слідчий обґрунтував доводи клопотання і на підставі яких слідчий суддя виніс рішення є недопустимими та отриманими з порушенням порядку, встановленого КПК України, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість підозри.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 12 жовтня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017010000000154, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.
22 березня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
25 березня 2019 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави розмірі 6 104 726, 39 грн.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року у задоволенні згаданого клопотання відмовлено та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши останньому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., наступної доби, строком на два місяці, тобто до 02 червня 20189 року, включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про застсоування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду згаданого клопотання прокурора, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого ст. 183 КПК України.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, не встановлено підстав щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки органом досудового розслідування не доведені обставини, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України викладених у клопотанні, а також неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, а тому до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених частиною 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що всупереч доводам апеляційної скарги, сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Так, оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, навіть з урахуванням доводів захисника про те, що підозрюваний не є засновником або власником ТОВ «ІНМЕД УКРАЇНА». Виклад обставин, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Також слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а тому підстав для відмови в застосуванні запобіжного заходу не встановлено.
Враховуючи при цьому і те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до вищевказаного кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора дослідив усі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а тому доводи захисника в тому числі і ті, на які звертається увага в апеляційній скарзі є непереконливими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Враховуючи вищевикладене, рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованим, так як ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника, навіть з урахуванням усіх викладеними в ній доводів, задоволенню не підлягає.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що строк дії ували слідчого судді закінчився ще у червні 2019 року.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., наступної доби, строком на два місяці, тобто до 02 червня 20189 року., включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/2624/2019 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1