1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 10 вересня 2019 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Борова Борівського району Харківської області, громадянин України, українець, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 30 вересня 2019 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 550 000 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також врахував тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та дані про особу підозрюваного у їх сукупності.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, або застави у значно меншому розмірі.
Зокрема автор апеляційної скарги зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри. Так, підозрюваний був затриманий в той час як він перебував на вулиці поблизу офісу нотаріуса під час оформлення купівлі продажу квартири. При цьому, ОСОБА_6 не приймав безпосередньої участі в угоді, а лише перед проведенням угоди передав учасниці угоди папку з документами на прохання свого знайомого. ОСОБА_6 не був обізнаний з деталями угоди, йому також не було відомо про те, що вказані документи були отримані на підставі підроблених даних та документів, тобто не знав про те що угода є протиправною. При цьому, стороною обвинувачення також не надано жодних доказів, які б вказували на те, що підозрюваний був обізнаний про протиправний характер угоди або підробленість документів.
Звертає захисник увагу і на те, що жоден із доказів наявних в матеріалах провадження не вказує на ОСОБА_6 , як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки в усіх документах та показаннях згадуються інші особи, і лише в протоколі одночасного допиту між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зазначається, що він був тією особою, яка передала документи ріелтору ОСОБА_9 для укладення угоди.
Крім того, слідчий суддя при вирішенні клопотання не врахував обставини, які суттєво зменшують тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення. Зокрема, не враховано, що кримінальне правопорушення не було закінчено, оскільки учасники протиправної угоди були затримані працівниками поліції, і реальної матеріальної шкоди потерпілому завдано не було.
Також на переконання захисника, слідчим та прокурором не доведено існування будь-яких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість запобігання ризикам зазначеним у клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного, та жодним чином не обґрунтованим.
Зазначає захисник і про те, що слідчий суддя невірно оцінив особу підозрюваного, зокрема, не врахував позитивні характеристики, те, що він раніше не судимий та має на утримані неповнолітню дитину.
З огляду на викладене, та враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, відсутність матеріальної шкоди, на переконання захисника відносно підозрюваного цілком можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями до неї, і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 28 травня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100030003964, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
02 серпня 2019 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та наступного дня, тобто 03 серпня 2019 року повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
03 серпня 2019 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із одночасним визначенням застави у розмірі не менше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 300 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року згадане клопотання слідчого задоволено частково, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 30 вересня 2019 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 550 000 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення згаданого кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному уразі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані, які характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підори у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненим кримінальним правопорушення підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Враховуючи наведене доводи захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є надуманими, а доводи щодо необізнаності підозрюваного про протиправний характер угоди, підробленість документів, а також те, що кримінальне правопорушення не було закінчено - не підлягають оцінці на даному етапі провадження.
Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу, а тому не заслуговують на увагу і посилання сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, та міцні соціальні зв'язки, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, і які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя правильно визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому обставини вчинення кримінального правопорушення, визначив заставу саме у розмірі 550 000 грн., що належним чином забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою із одночасним визначенням застави у розмірі 550 000 грн., а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 30 вересня 2019 року включно, із одночасним визначенням застави у розмірі 550 000 грн., - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4830/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1