Справа № 686/8768/18
Провадження № 22-ц/4820/1317/19
17 вересня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю апелянта, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Мазурок О.В. від 11 березня 2019 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У квітні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд із вказаним позовом до відповідача, зазначала, що 02 серпня 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), про що державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Шевцовою І.А. було зроблено реєстраційний запис №1-1278. Наслідком укладення договору стала державна реєстрація за відповідачкою права власності на її квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із зазначеним договором позивачкою передано у власність відповідачки двокімнатну квартиру за вказаною адресою, взамін чого остання зобов'язувалася забезпечити її утриманням та доглядом довічно, - забезпечити харчуванням, одягом, медикаментами, здійснювати закупки, доставки продуктів з магазину, ринку, закупку медикаментів, прибирання приміщення (щотижневе), миття вікон (два рази в рік), зміну постільної білизни, її прання, придбання дрібних речей, приготування їжі, купання (за потребою), відвідування хворої в лікарні, надання послуг по оплаті комунальних платежів за її рахунок, виклик лікаря додому, супровід в поліклініку, лікарню.
Крім того, відповідачка мала сплачувати їй щомісячно матеріальне забезпечення в сумі 200 гривень, дана сума повинна була сплачуватися їй не пізніше 29 числа кожного місяця.
Однак в порушення укладеного договору відповідачка не виконувала взятих на себе зобов'язань - не здійснювала щотижневе прибирання в квартирі, жодного разу не мила вікон. За весь час з моменту укладення договору лише один раз її купала, вона сама вимушена прати свої речі, за час перебування у госпіталі жодного разу її не відвідувала. Не готує їй їжу, лише частково забезпечує її продуктами харчування та медикаментами. На її прохання щодо необхідного догляду за нею відповідачка не реагувала.
З вересня 2016 року по січень 2018 року жодного разу не сплатила їй щомісячне матеріальне забезпечення в сумі 200 гривень.
З цих підстав просила розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року позовну заяву задоволено. Розірвано договір довічного утримання (догляду), який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 серпня 2016 року, зареєстрований в реєстрі державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Шевцовою І.А. реєстраційний запис №1-1278. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704,80 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що договором довічного утримання не були визначені конкретні строки та порядок виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором, тому неможливо порушити зобов'язання, строк якого не настав, без відповідно вимоги іншої сторони. Натомість такі вимоги ОСОБА_1 не пред'являла ОСОБА_2 , відомості про такі вимоги відсутні в матеріалах справи.
Зазначає, що достатніх та допустимих доказів невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором довічного утримання судом не здобуто, показання свідків не є такими доказами. ОСОБА_2 своєчасно сплачувала ОСОБА_1 200 грн., постійно забезпечувала її продуктами харчування, необхідними медикаментами, прала постільну білизну, тому підстав для його розірвання немає. Суд не дав оцінку правовим підставам позову (ст.ст. 651, 652 ЦК України), наведеним в позовній заяві.
В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25 січня 2008 року по 14 червня 2017 року перебувала на обліку в територіальному центрі та отримувала соціальні послуги догляду вдома, як частково не здатна до самообслуговування одинока особа похилого віку.
02 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений нотаріально державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Шевцовою І.А., реєстраційний запис №1-1278.
Згідно з п.4 зазначеного договору ОСОБА_2 зобов'язалася довічно утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати її харчуванням, одягом, медикаментами, необхідною допомогою і зберігати в її безоплатному довічному користуванні квартиру, в тому числі здійснювати закупки, доставки продуктів з магазину та ринку, закупки, доставки медикаментів, прибирання приміщення (щотижневе), миття вікон (два рази в рік), зміна постільної білизни, прання її, придбання дрібних речей, приготування їжі, купання, відвідування хворої в лікарні, надання послуг по оплаті комунальних платежів за рахунок відчужувача, виклик лікаря додому, супровід в поліклініку, лікарню.
Відповідно до п. 5 Договору за згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення, яке сплачується відчужувачеві набувачем, складає 200 грн. на місяць. Дана сума повинна сплачуватись набувачем не пізніше 29 числа кожного місяця. Набувач зобов'язується безкоштовно забезпечувати відчужувача житлом у квартирі, яка їй передана за даним договором, довічно. Для проживання відчужувачем надається вся квартира, яка є предметом даного договору. Набувач зобов'язана у разі смерті відчужувача поховати її.
На підставі цього договору проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1
14 червня 2017 року ОСОБА_1 знята з обліку та обслуговування відділенням соціальної допомоги вдома, в зв'язку з оформленням договору довічного утримання з ОСОБА_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 неналежно виконувала умови договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_1 , що є підставою для його розірвання.
Так, статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що договором не були визначені конкретні строки та порядок виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором, тому остання не порушила зобов'язання, строк яких не настав.
Так, за змістом ч.1 ст. 526 ЦКУ України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання щодо забезпечення особи харчуванням, одягом, медикаментами, необхідною допомогою у побуті (зміна постільної білизни, її прання, придбання дрібних речей, приготування їжі, купання) мають виконуватися відповідно до вимог, що звичайно ставляться і зумовлені потребами людини у догляді, їжі, ліках, необхідною допомогою у побуті.
Суд першої інстанції правильно встановив, що з часу укладення договору довічного утримання і до 14.06.2017 року відповідач не виконувала свої зобов'язання за договором довічного утримання, оскільки в цей період соціальні послуги продовжувала надавати позивачці працівник Хмельницького територіального центру соціального обслуговування.
Факт здійснення догляду за позивачкою соціальним працівником, підтверджений достатніми та допустимими доказами, спростовує твердження апелянта про те, що вона забезпечувала належний догляд і допомогу в побуті позивачці.
Договором довічного утримання чітко визначено періодичність виконання зобов'язань щодо прибирання приміщення (щотижнево) та миття вікон (двічі на рік), щомісячну сплату матеріального забезпечення (200 грн.) не пізніше 29 числа кожного місяця.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідачка не представила суду жодних доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань щодо прибирання приміщення та миття вікон у квартирі з визначеною періодичністю, як і доказів сплати щомісячного грошового утримання в сумі 200 грн. на користь ОСОБА_1 , відтак суд обґрунтовано визнав невчинення відповідних дій апелянткою.
Встановивши, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за договором довічного утримання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору довічного утримання.
Суд правильно застосував норми матеріального права (статті 755, 756 ЦК України), що врегульовують спірні правовідносини.
В свою чергу посилання позивача в позовній заяві на інші норми матеріального права не має істотного значення, оскільки позивач має обов'язок вказати підстави позову (обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог), які викладено у позовній заяві, а питання правильного застосування норм матеріального права належить до компетенції суду, а не сторони у справі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на доказах і не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.09.2019 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С.Гринчук
Т.В.Спірідонова