Справа № 373/514/19 Суддя (судді) першої інстанції: Рева О.І.
18 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Шурка І.О.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.06.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправно та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Марченка Олександра Степановича у справі про порушення митних правил № 0477/20900/19 від 05.03.2019, за результатом якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.;
- провадження у справі про порушення митних правил № 0477/20900/19 закрити.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.06.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, у відповідності до положень ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.01.2019 в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» митного поста «Краковець» Львівської митниці Державної фіскальної служби прибув транспортний засіб марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який слідував з України в Республіку Польща. В ході митного контролю транспортного засобу встановлено, що 11.11.2018 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через митний пост «Велика Писарівка» Сумської митниці Державної фіскальної служби зазначений транспортний засіб без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів. Одночасно було встановлено відсутність інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля станом на 29.01.2019.
Пропуск 11.11.2018 на митну територію України автомобіля марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України, в митному режимі «транзит», на строк транзитного перевезення, що передбачений нормами ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту - десять діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п?ять діб).
29.01.2019 головним державним інспектором митного пункту «Краковець» Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 477/209000/2019.
Відповідно до постанови про порушення митних правил № 0477/20900/19 від 05.03.2019, винесеної першим заступником начальника львівської митниці ДФС Марченко О.С., позивач ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, притягнутий до відповідальності у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за перевищення встановленого ч. 1 ст. 95 МК України, строку доставки більше ніж на десять діб автомобіля марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного:
- факт порушення терміну вивезення автомобіля марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за межі митної території України позивач не заперечує, проте зазначає, що він підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 МК України, а справа підлягає закриттю, оскільки ним здійснено митне оформлення автомобіля та сплачено усі необхідні платежі, у тому числі добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України» та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-УІІІ від 08.11.2018, що набув чинності 25.11.2018, яким передбачено спеціальну підставу звільнення від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 470 МК України за порушення митних правил стосовно транспортного засобу щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, проте, під час розгляду справи судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні дані про добровільну сплату позивачем до Державного бюджету коштів у розмірі 8500,00 грн. при митному оформленні транспортного засобу марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що вбачається із листа Київської міської митниці ДФС № 1221/7/26-70-20-04 від 19.04.2019, а також митною декларацією № 100210/2019/088784 від 07.02.2019, що надана позивачем;
- таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення митних правил, оскільки позивач не надав доказів про сплату ним добровільного внеску у розмірі 8 500,00 грн.;
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
У відповідності до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У силу вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
У силу вимог ст. 93 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, не повинні використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту, та мають бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого статтею 95 зазначеного Кодексу.
У відповідності до частин першої ст. 95 Митного кодексу України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб.
За правилами ч. 2 вказаної статті, до строків зазначених у частині першій даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 Митного кодексу України.
Так, частиною першою статті 192 Митного кодексу України визначено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що нормами МК України встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму транзиту, які полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою іншою метою, окрім транзиту.
Згідно статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У силу вимог ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Термін «товар», у відповідності до вимог п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередач. Поняття «транспортний засіб особистого користування», також охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.
Отже, автомобіль для цілей митного оформлення віднесений до категорії «товар», а тому, доводи про те, що положеннями ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, встановлено відповідальність за порушення строку доставки лише транспортних засобів комерційного призначення - не знайшли свого підтвердження.
За правилами ч. 1 ст. 381 цього Кодексу, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
У той же час, згідно з ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено та підтверджено фактів аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, у відповідності до вимог ст. 460 МК України. У позивача не виникло обставин непереборної сили які б не давали б позивачу своєчасно вивезти транспортний засіб за межі України, а посилання на наявність хвороби у родича, в розумінні приписів МК України, до обставин непереборної сили не належать.
Слід зазначити, що порушення терміну вивезення автомобіля марки «VOLVO», модель «ХС90», VIN № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за межі митної території України сам позивач не заперечує, проте зазначає, що підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 470 МК України, а справа підлягає закриттю, оскільки ним здійснено митне оформлення автомобіля та сплачено усі необхідні платежі, у тому числі добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України» та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» № 2612-УІІІ від 08.11.2018, що набув чинності 25.11.2018, яким передбачено спеціальну підставу звільнення від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 470 МК України за порушення митних правил стосовно транспортного засобу щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту у розумінні ст. 58 Конституції України.
Проте, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів про добровільну сплату позивачем до Державного бюджету коштів у розмірі 8500,00 грн., при митному оформленні транспортного засобу, з огляду на що, лише посилання сторони на такі обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення митних правил, без належного документального підтвердження. (а.с. 58-59)
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 470 МК України, з огляду на що, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0477/20900/19 від 05.03.2019.
Використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку, особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 29.01.2019 та приймаючи 05.03.2019 оскаржувану постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил застосоване відповідачем в межах строку, передбаченого статтею 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та не дають підстав для його скасування.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, приймаючи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 272, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.06.2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
І.О. Шурко