Справа № 620/846/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
18 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018, прийнятих відповідачем на підставі акта перевірки № 605/14/38704177 від 11.09.2018.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за липень, вересень та грудень 2017 року, за лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Фрідом Груп», ТОВ «Строй-Інтернешнл», ТОВ «Сантос Холд», ТОВ «Марібакс», ТОВ «Віко Еволюшн», ТОВ «Милавица», ТОВ «Граніт Інвест Компані» та ТОВ «Білдінг Індастріс», за результатами проведення якої складений акт № 729/14/38704177 від 02.11.2018. (а.с. 35-65 т. 1)
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством: занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 2519462 грн., в тому числі за липень 2017 року на суму 755162 грн., серпень 2017 року на суму 48001 грн., вересень 2017 року на суму 371170 грн., грудень 2017 року на суму 115108 грн., березень 2018 року на суму 338000 грн., квітень 2018 року на суму 625013 грн. та травень 2018 року на суму 267008 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн., в тому числі за липень 2017 на суму 110527 грн., за серпень 2017 року на суму 336 грн. та за вересень 2017 року на суму 63163 грн.
Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, які мають реквізити продавців - ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН», ТОВ «МИЛАВИЦА» складені всупереч вимог статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності позивача господарських операцій з придбання товарів та послуг.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 № 00004171400 на завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 174026 грн. (а.с. 67-68, 71 т. 1);
- податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 № 00004161400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3149327,50 грн., у тому числі 2519462 грн. за податковими зобов'язаннями та 629865,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 69-70 т. 1)
Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача, прийнято рішення від 14.02.2019 № 7369/6/99-99-11-04-02-25, яким податкові повідомлення-рішення № 00004161400 та № 00004171400 від 29.11.2018 залишені без змін, а скарга без задоволення. (а.с. 115-120 т. 1)
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами;
- під час розгляду справи судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту;
- наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю;
- придбані у контрагентів товари, роботи, послуги було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку;
- відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді по відношенню саме до позивача;
- наявність/відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортних накладних, документів щодо якості товару, а також помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції;
- непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі по тексту також - Закон України № 996-ХІ).
Первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Між ТОВ «АКБ «Моноліт» (замовник) та ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» (виконавець) укладено договір № 612 про надання послуг по будівництву від 12.06.2017, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по виконанню будівельних робіт на об'єкті замовника. (а.с. 122-123 т. 1)
Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору були надані до суду першої інстанції: акт виконаних послуг № 6-15-1 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-15-2 від 30.06.2017, дефектний акт № 6/15 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-22-1 від 30.06.2017, акт виконаних послуг № 6-22-2 від 30.06.2017, дефектний акт № 6/22 від 30.06.2017, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року, платіжне доручення № 279 від 03.08.2017, платіжне доручення № 290 від 07.08.2017, платіжне доручення № 303 від 14.08.2017. (а.с. 124-133 т. 1)
Так, ТОВ «АКБ «Моноліт» залучало ТОВ «СТРОЙ-ІНТЕРНЕШНЛ» у якості субпідрядника для виконання робіт на підставі договорів укладених позивачем з ПРАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ТОВ «Земля і воля». (а.с. 134-153 т. 1)
Між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП» (постачальник) укладено договір поставки № 609 від 09.06.2017, згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар. Обсяг, найменування, асортимент товару визначається сторонами у заявці покупця та видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 157-162 т. 1)
На підтвердження виконання умов даного договору товариством подані до суду першої інстанції: видаткові накладні № СК/4-037-209 від 04.07.2017, № СК/4-039-211 від 05.07.2017, № СК/4-038-210 від 05.07.2017, № СК/4-038-212 від 06.07.2017, № СК/4-039-214 від 06.07.2017, № СК/4-040-213 від 06.07.2017, № СК/4-038-216 від 07.07.2017, № СК/4-039-215 від 07.07.2017, № СК/4-040-217 від 10.07.2017, № СК/4-041-219 від 11.07.2017, № СК/4-037-218 від 11.07.2017, № СК/4-046-220 від 12.07.2017, № СК/4-041-221 від 13.07.2017, № СК/4-046-222 від 14.07.2017; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року; платіжні доручення № 366 від 25.09.2017 та № 524 від 26.12.2017. (а.с. 163-179 т. 1)
05.12.2017 між позивачем (покупець) та ТОВ «МАРІБАКС» (постачальник) укладено договір поставки № 42 від 05.12.2017, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - оплатити та прийняти комплектуючі матеріали верхньої будови колії. Найменування товару, асортимент, кількість та строки поставки вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 208-210 т. 1)
До вказаного договору було складено специфікацію № 1 від 05.12.2017 та видаткові накладні № 82 від 19.12.2017 та № 97 від 22.12.2017. (а.с. 211-213 т. 1)
Крім того, між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «МИЛАВИЦА» (постачальник) укладено договір на поставку товару № 18 від 18.03.2018, предметом якого є постачання покупцю матеріалів для верхньої будови колії. (а.с. 226-228 т. 1)
На підтвердження виконання вказаних умов даного договору, товариством надані до суду першої інстанції: видаткові накладні № 80 від 02.04.2018, № 87 від 03.04.2018, № 89 від 05.04.2018, № 90 від 06.04.2018; рахунок фактуру № 0001080 від 22.03.2018; товарно-транспортні накладні № 467284 від 02.04.2018, № 467285 від 03.04.2018, № 467295 від 06.04.2018, № 467286 від 03.04.2018, № 467287 від 03.04.2018, № 467288 від 03.04.2018, № 467299 від 07.04.2018, № 467297 від 06.04.2018, № 467291 від 05.04.2018, № 467304 від 10.04.2018, № 467290 від 05.04.2018, № 467296 від 06.04.2018, № 467298 від 06.04.2018, № 467300 від 07.04.2018, № 467301 від 10.04.2018, № 467303 від 10.04.2018: оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року. (а.с. 229-250 т. 1)
Між ТОВ «АКБ «Моноліт» (покупець) та ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 10-2/18 від 15.02.2018, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і сплатити товар. (а.с. 1-2 т. 2)
На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надані до суду першої інстанції: видаткові накладні № 5 від 14.03.2018, № 2 від 05.03.2018, № 3 від 07.03.2018, № 4 від 12.03.2018, № 41 від 16.04.2018, № 43 від 20.04.2018, № 42 від 18.04.2018, № 58 від 11.05.2018, № 55 від 02.05.2018, № 56 від 03.05.2018, № 64 від 16.05.2018, № 57 від 07.05.2018, № 68 від 18.05.2018, № 59 від 11.05.2018; платіжні доручення № 387 від 03.08.2018, № 267 від 05.06.2018, № 162 від 06.04.2018, № 173 від 11.04.2018, № 236 від 14.05.2018, № 461 від 31.08.2018; товарно-транспортні накладні № 000262 від 05.03.2018, № 000308 від 16.04.2018, № 000336 від 04.05.2018, № 000324 від 02.05.2018, № 000326 від 02.05.2018, № 000328 від 02.05.2018, № 000329 від 03.05.2018, № 000331 від 03.05.2018, № 000332 від 03.05.2018, № 000333 від 03.05.2018, № 000334 від 04.05.2018, № 000335 від 04.05.2018, № 000337 від 04.05.2018, № 000349 від 11.05.2018, № 000353 від 16.05.2018, № 000355 від 16.05.2018, № 000357 від 16.05.2018, № 000359 від 17.05.2018, № 000361 від 17.05.2018, № 000363 від 17.05.2018, № 000364 від 18.05.2018, № 000366 від 18.05.2018, № 000268 від 07.03.2018, № 000279 від 14.03.2018, № 000316 від 18.04.2018, № 000271 від 12.03.2018, № 000317 від 20.04.2018, № 000321 від 02.05.2018, № 000323 від 02.05.2018, № 000325 від 02.05.2018, № 000322 від 02.05.2018, № 000330 від 03.05.2018, № 000327 від 02.05.2018, № 000341 від 07.05.2018, № 000348 від 11.05.2018, № 000354 від 16.05.2018, № 000352 від 16.05.2018, № 000356 від 16.05.2018, № 000358 від 17.05.2018, № 000360 від 17.05.2018, № 000362 від 17.05.2018, № 000365 від 18.05.2018; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за січень 2017 року - вересень 2018 року. (а.с. 3-107 т. 2)
Так, ТОВ «АКБ «Моноліт» придбані у ТОВ «КОМПАНІЯ ФРІДОМ ГРУП», ТОВ «МАРІБАКС», ТОВ «ВІКО ЕВОЛЮШН» та ТОВ «МИЛАВИЦА» товари використало при виконання умов договорів з ТОВ «ВІТЧИЗНА», ТОВ «Кагарлицький ЕЛЕВАТОР» та ТОВ «КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ЗАВОД СИЛІКАТНОЇ ЦЕГЛИ». (а.с. 195-204, 214-223, 251-252, т. 1, 108-119 т. 2)
Дослідженню підлягають не лише договори укладені з контрагентами, а також інші укладені на їх реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Виходячи зі специфіки послуг або робіт як предмета господарської операції, то акт приймання-передачі наданих послуг/робіт з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. А зі специфіки поставки - видаткова накладна. І такі документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Колегія суддів за наслідком розгляду апеляційної скарги податкового органу, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи (договори, акти виконаних робіт, дефектні акти, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення тощо) розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання платником податків реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, а придбані товари/роботи/послуги використано товариством у межах власної господарської діяльності (послуги з облаштування/будівництва, придбання товарів, що призначені для облаштування руху залізничного транспорту) з метою отримання прибутку за укладеними договорами, які співпадають за змістом та характеристиками.
Колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги досліджено, що акти виконаних робіт/дефектні акти/видаткові накладні мають всі необідні обов'язкові реквізити, визначені податковим законодавством, а саме, назву, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст/обсяг операції, посади відповідальних осіб та підпис з можливістю ідентифікації особи, що його проставила. (а.с. 124-129, 137-140, 142-143, 163-176, 212-213, 223, 229-232, 251-252 т. 1; а.с. 3-16, 117-119, 219-224, 250-253 т. 2)
Також, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів та супроводжуючі їх недоліки в оформленні, безумовно не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших первинних документів та суті правовідносин вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства, у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доводи апелянта про відсутність наказів, авансових звітів, що підтверджують відрядження директора ТОВ «АКБ «Моноліт» в м. Київ, не може вважатися самостійною і достатньою ознакою відсутності здійснення господарської операції. Крім того, представник позивача надав пояснення, що директор ОСОБА_1 організовує виконання всіх робіт та постійно виїжджає на об'єкти, не оформлюючи документів на відрядження (аванси/звіти) на самого себе, оскільки, на переконання товариства, в цьому немає необхідності у зв'язку з тим, що підприємство не відносить суми на витратну частину бухгалтерського обліку і, такі витрати не декларуються у декларації з прибутку підприємств.
В частині посилань апелянта на ненадання товариством під час проведення перевірки сертифікатів якості виробника товарів на відповідні придбані в контрагентів товари, колегія суддів вказує на те, що в судовому засіданні представник позивача пояснив, що по деяким придбаним товарам і не могло бути сертифікатів якості, зважаючи на те, що придбаний товари вже був у використанні. Крім того, наявність/відсутність сертифікатів якості виробника товарів не ставиться в пряму залежність з правом на включення до податкового кредиту суми ПДВ по проведеним операціям. Також, згідно матеріалів справи, приймання обсягу та якості виконаних робіт з будівництва (реконструкції) залізничних колій здійснювалось спеціальною комісією ПАТ «Укрзалізниця», яка оцінює та приймає кожну складову колії (шпали, рельси, переводи стрілкові, прокладки - які і закуплялись за вказаними договорами).
Колегія суддів вважає, що при обґрунтуванні прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, останні ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази «АІС Податковий Блок» вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.
Колегія суддів додатково відмічає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортних накладних, документів щодо якості товару, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити, визначені законом.
Варто врахувати також те, що під час проведення господарських операцій, платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Без наявності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, на думку колегії суддів не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Під час розгляду апеляційної скарги, в судовому засіданні, сторона апелянта не надавала колегії суддів доказів наявності вироків суду по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача, а лише вказувала на наявність відкритих кримінальних проваджень та проведення досудового слідства, що безумовно не може вказувати при вирішенні даної справи на негативні наслідки для Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ «Моноліт», оскільки дані кримінальні провадження не стосуються товариства, не розкривають зміст розслідуваних податкових операцій та не вказують про безтоварність (нереальність) господарських операцій саме позивача з контрагентами/відсутність поставок за договорами та ненадання вищезазначених послуг.
Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов'язань з боку позивача.
Обставини фіктивності (наявності інформації внесеної в інформаційні бази) та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.» При цьому, в п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладений в акті перевірки відповідача висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з вказаними в ньому контрагентами, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу та він достатньо не опрацьований з відповідним документальним підтвердженням для спростування в судовому порядку наданих позивачем до суду першої інстанції первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами.
Посилання податкового органу на наявну (відображену) в акті інформацію, що була зібрана під час проведення перевірки без надання відповідного документального підтвердження та належного спростування доводів платника податків та первинної документації, що виникла за результатами взаємовідносин, не можуть бути підставою для поставлення під сумнів проведених господарських операцій між платниками податків. Доводи податкового органу про можливе отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкової звітності.
Тобто, зазначення контролюючим органом про відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічної бази (виробничих/складських приміщень) та трудових ресурсів лише на підставі даних інформаційно-аналітичних баз даних без надання відповідних документальних підтверджень та проведення перевірок таких платників податків, за результатами яких підтверджується зазначена інформація не може прийматись колегією суддів.
Стосовно доводів апелянта про відсутність зареєстрованих контрагентами податкових накладних по відповідному товару/послугам в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Під час розгляду апеляційної скарги, сторона апелянта не пояснила на чому саме грунтується висновок податкового органу про відсутність зареєстрованих податкових накладних в реєстрі, за який саме період було здійснено перевірку таких накладних, адже товар міг бути придбаний раніше за початкову дату перевірки реєстрації та чи є взагалі контрагенти платниками податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної справи, стороною відповідача не було надано доказів вжиття відповідних заходів по проведенню зустрічних перевірок, не здійснено надсилання запитів по кожному спірному контрагенту, не зазначено про наявність пояснень від посадових осіб (засновників) підприємств-контрагентів щодо взаємовідносин з позивачем та/або про непричетність до ведення господарської діяльності, а також не надано результатів по розслідуванням кримінальних проваджень, на які посилається податковий орган, на противагу, наданим стороною позивача первинним документам, що в достатній мірі розкривають зміст здійснених господарських операцій, підтверджують рух активів та сплату коштів за вказаними договорами, сенс придбання товарів/послуг в контексті господарської діяльності самого позивача (закуплялись товари/послуги, що використані в подальшому для будівництва/реконструкції, які були прийняті замовником у відповідній кількості та якості).
Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко