Справа № 359/3886/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чирка С.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
17 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.
за участю сторін:
представника позивача: Шапортової Н.І.
третьої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2019 року про залишення позову без розгляду в справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2019 року залишення позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, а причини пропуску зазначеного строку, на які посилається позивач, є неповажними, відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом спору в даній справі є визнання неправомірними дій Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області при винесенні постанови про скасування процесуального документу від 04.10.2018 року та скасування цієї постанови.
В судовому засіданні суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 зазначила про те, що про вищезазначену постанову їй стало відомо 06.03.2019 року, а саме коли остання зверталася до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
15.03.2019 року представником позивача ОСОБА_2 направлено скаргу на дії відповідача до Управління ДВС ГУ ТУЮ у Київській області та 26.04.2019 року отримано відповідь на цю скаргу.
В свою чергу, з позовною заявою Міністерства оборони України звернулося 06.05.2019 року, що підтверджується штампом Бориспільського міськрайонного суду Київської області вх. 10003.
Після судового засідання в суді першої інстанції, яке відбулося 17.05.2019 року, в якому представник відповідача та третя особа заперечували проти розгляду позовної заяви, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом, 28.05.2019 року (вх.11830) представником позивача ОСОБА_2 було подано до суду заяву про поновлення строку (а.с.34-36).
Як вбачається з пояснень третьої особи ОСОБА_1 , останній наголошує на тому, що представнику позивача ОСОБА_2 було відомо про наявність постанов державного виконавця про скасування процесуальних документів від 04.10.2018 року (а.с.51-64).
В свою чергу, суд дослідивши матеріали справи суд зазначає, що 29.10.2018 року (вх.23035) представником Міністерства оборони України ОСОБА_2 було подано до Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області позовну заяву про визнання неправомірними дій Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області при винесенні повідомлення від 04.10.2018 року; скасування повідомлення та рішення старшого державного виконавця Маркульчака В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Під час подання 06.05.2019 року даної позовної заяви до суду, представник Міністерства оборони України Шапортова Н.І. просила суд визнати неправомірними дій Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області при винесенні постанови про скасування процесуального документу від 04.10.2018 року та скасування цієї постанови.
Не зважаючи на надану представником позивача ОСОБА_2 відповідь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що Міністерством оборони України оскаржується інший процесуальний документ, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.05.2019 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області прийнято рішення у справі № 359/8750/18 за позовом Міністерства оборони України до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, що полягають у поверненні виконавчого документу стягувачу, та скасування повідомлення про вжиття вказаного заходу.
У вказаному судовому рішенні Бориспільським міськрайонним судом Київської області досліджено обставини справи в рамках виконавчого провадження № 53426151, з виконання виконавчого листа №2а-162/2009, виданого 15.05.2014 року судом першої інстанції.
З тесту зазначеного рішення у справі № 359/8750/18 вбачається, тобто встановлено судом першої, що 04.10.2018 року начальником Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Сергієнко О.М. винесено постанову про скасування постанови від 21.02.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53426151.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позивачу - Міністерству оборони України було достеменно відомо про існування обставин, а саме: скасування начальником 04.10.2018 року постанови від 21.02.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53426151, на які представник позивача посилається в заяві про поновлення строку звернення до суду (а.с.34-36).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовими положеннями ст. 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, частиною 1 згадуваної статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч.2 ст. 286 КАС України).
В свою чергу, ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Тобто, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, як це передбачено нормами адміністративного судочинства.
Пунктом 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
З вищевказаного слідує, що строки на звернення до суду не є абсолютними і можуть бути обмеженими Законом, а причини з якими особа пов'язує поважність причин пропуску на звернення до суду повинні бути об'єктивними, непереборними та обґрунтованими належними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Міністерством оборони України позовну заяву подано після закінчення строку, встановленого в даній категорії справ Кодексом адміністративного судочинства України, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2019 року про залишення позову без розгляду - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький