ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 вересня 2019 року № 640/10841/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За участю представників учасників справи
від позивача - Поліщук Сергій Миколайович
від відповідача - Полякова Світлана Борисівна
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового боргу
Прийняв до уваги наступне
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати :
податкове повідомлення - рішення від 15 лютого 2019 року № 0542615147 (форма «Р») з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 187 006,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 46 752,00 грн;
податкове повідомлення - рішення від 15 лютого 2019 року № 0552615147 (форма «Р») з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 580 046,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 290 023,00 грн;
податкове повідомлення - рішення від 15 лютого 2019 року № 0562615147 (форма «Н») з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), яким позивачу було нараховано 19 253,12 грн. штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних;
податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2019 року № 0002684208 (форма «ПС») з розрахунком штрафних (фінансових штрафів), яким позивачу було нараховано 510,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині податкового кредиту та податку на прибуток є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією. Представник позивача погодився з податковими повідомлення-рішеннями від 15 лютого 2019 року № 0562615147 (форма «Н») з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), яким позивачу було нараховано 19 253,12 грн. штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та від 14 лютого 2019 року № 0002684208 (форма «ПС») з розрахунком штрафних (фінансових штрафів), яким позивачу було нараховано 510,00 грн. штрафу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (ЄДРПОУ 36958491) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
За результатами перевірки складений акт №319/26-15-14-07-02-10/36958491 від 28.12.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено наступні порушення :
1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 187 006 грн., у тому числі по періодам:
- за І квартал 2017 року на суму 130 070 грн;
- за півріччя 2017 року на суму 130 070 грн;
- за 9 місяців 2017 року на суму 153 598 грн;
- за 2017 рік на суму 153 598 грн;
- за півріччя 2018 року на суму 33 408 грн;
- за 9 місяців 2018 року на суму 33 408 грн.
2. п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 580 046 грн, у тому числі по періодам :
- за січень 2017 року на суму 213 932 грн;
- за лютий 2017 року на суму 98 255 грн;
- за березень 2017 року на суму 2 700 грн;
- за квітень 2017 на суму 1 200 грн;
- за серпень 2017 року на суму 147 389 грн;
- за грудень 2017 на суму 15 880 грн;
- за січень 2018 на суму 4 805 грн;
- за березень 2018 року на суму 3 843 грн;
- за червень 2018 року на суму 37 120 грн;
- за липень 2018 року на суму 2 333 грн;
- за вересень 2018 року на суму 52 589 грн.
3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної реєстрації протягом перевіряємого періоду податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.20)5 № 4. щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма № і -ДФ) за І - ІІІ квартали 2017 року та І квартал 2018 року.
На думку перевіряючих вищевказані порушення свідчать про здійснення господарської діяльності ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС-ЛТД», ТОВ «Палмі», ТОВ «Домінанта КМ, ТОВ «Дніпро Оіл Груп», ТОВ «Домінон» без настання правових наслідків, для забезпечення вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів.
За переконанням перевіряючих вказані контрагенти позивача не мали можливості відвантажувати товар та надавати послуги для ТОВ «Пан Логістик» у зв'язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню таких товарів (послуг) по ланцюгу постачання, правочини між ними здійснення без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товару.
Податковим органом 14.02.2019 та 15.02.2019, на підставі вказаного вище акта перевірки, прийняті наступні податкові повідомлення - рішення :
№ 0542615147 (форма «Р») з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 187 006,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 46 752,00 грн;
№ 0552615147 (форма «Р») з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 580 046,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 290 023,00 грн;
№ 0562615147 (форма «Н») з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), яким позивачу було нараховано 19 253,12 грн. штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних;
№ 0002684208 (форма «ПС») з розрахунком штрафних (фінансових штрафів), яким позивачу було нараховано 510,00 грн. штрафу.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС ЛТД» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладено договір надання та організації послуг від 01.01.2017 № ЕП-0117, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації транспортних перевезень (транспортно-експедиційні послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Також між ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС-ЛТД» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.01.2017 № 17, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти.
Між ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС-ЛТД» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладено договір поставки товару від 30.12.2016 № 201216, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (канцтовари та офісний інвентар).
На виконання умов вищенаведених договорів ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС-ЛТД» виписано акти надання послуг та видаткові накладні, що не заперечується сторонами.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ «ПАН ЛОПСТИК» вартість за отримані товари та послуги по контрагенту ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС ЛТД» були віднесені підприємством ТО В «ПАН ЛОГІСГИК» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 224 500 грн.
ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС ЛТД» були виписані податкові накладні.
Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу податкового кредиту у січні 2017 року у сумі 212 712 грн та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року.
Позивачем перераховано на поточний рахунок ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС-ЛТД» суму 1 276 395 грн, в т.ч. ПДВ - 212 732,49 грн.
Станом на 30.09.2018 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «УКР-ВІП-ФІНАНС -ЛТД» відсутня.
Між підприємствами ТОВ «Палмі» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладено договір надання та організації послуг від 01.02.2017 № ЕП-0217, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації транспортних перевезень (транспортно-експедиційні послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «Палмі» виписано акти наданих послуг.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ «Палмі» були віднесені підприємством ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 491 275 грн.
ТОВ «Палмі» виписано податкові накладні : № 148 від 28.02.2017, № 150 від 28.02.2017, № 153 від 28.02.2017, № 155 від 28.02.2017.
Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу податкового кредиту у лютому 2017 року у сумі 98 255 грн та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року.
ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» перераховано на поточний рахунок ТОВ «Палмі» суму 589 530 грн, в т.ч. ПДВ 98 255,01 грн.
Станом на 30.09.2018 кредиторська дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Палмі» відсутня.
Між підприємствами ТОВ «Домінанта КМ» та ТОВ «ПАН ЛОПІСТИК» укладено договір надання та організації послуг від 03.02.2016 № ЕП-01870, згідно якого перевізник зобов'язується перевезти наданий йому товар, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «Домінанта КМ» виписано акт наданих послуг від 03.03.2017 № 03031.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ «Домінанта КМ» були віднесені підприємством ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 6 834 грн.
ТОВ «Домінанта КМ» виписано податкову накладну № 2 від 03.03.2017.
Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу податкового кредиту у березні 2017 року у сумі 1 367 грн та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року.
ТОВ «ПАП ЛОГІСТИК» перераховано на поточний рахунок ТОВ «Домінанта KM» суму 8 201,16 грн, в т.ч. ПДВ 1 366,86 грн.
Між ТОВ «Дніпро Оіл Груп» та TOВ «ПАН ЛОГІСТИК» укладено договір надання та організації послуг від 30.06.2017 № ЕП-300617, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації транспортних перевезень (транспортно-експедиційні послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «Дніпро Оіл Груп» виписано наступні акти наданих послуг : №322 від 31.07.2017, № 323 від 31.07.2017, № 324 від 31.07.2017, № 325 від 31.07.2017.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ «Дніпро Оіл Груп» були віднесені підприємством ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 130 712 грн.
ТОВ «Дніпро Оіл Груп» було виписано наступні податкові накладні : №322 від 31.07.2017, № 323 від 31.07.2017, № 324 від 31.07.2017, № 325 від 31.07.2017.
Суми податку на додану вартість по зазначеним податкових накладних включені ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу податкового кредиту у серпні 2017 року у сумі 66 679 грн та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язані» та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року.
Між підприємствами ТОВ «Домінон» та ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК укладено договір надання та організації послуг від 02.05.2018 № 02052018, згідно якого виконавець зобов'язується надавати транспортно-експедиційні послуги з супроводу, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «Домінон» було виписано наступні акти наданих послуг : № ОУ-0517/03 від 17.05.2018, № ОУ-0524/01 від 24.05.2018, № ОУ-0531/18 від 31.05.2018.
Згідно регістрів синтетичного, аналітичного га бухгалтерського обліку TOВ «ПАН ЛОГІСТИК» вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ «Домінон» бути віднесені підприємством ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 9 місяців 2018 року у сумі 185 600 грн.
ТОВ «Домінон» виписано наступні податкові накладні : № 156 від 31.05.2018, № 154 від 24.05.2018, № 155 від 17.05.2018.
Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ «ПАН ЛОПСТИК» до складу податкового кредиту у червні 2018 року у сумі 37 120 грн та відображені у Додатку №5 «Розшифровуй податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за червень 2018 року.
ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК» перераховано на поточний рахунок ТОВ «Домінон» суму 222 720 грн, в т.ч. ПДВ 37 120,00 грн.
Станом на 30.09.2018 кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Домінон» відсутня.
Поряд з цим, згідно баз даних ДФС України по контрагентам позивача перевіряючими встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером підприємства являється одна особа; підприємство не являється виробником; згідно ЄРПН не встановлено придбання підприємством товарів/послуг (послуги перевезення, бумага), які в подальшому реалізовувались на ТОВ «ПАН ЛОГІСТИК», таким чином неможливо встановити походження товарів/послуг.
Крім того, згідно Єдиного реєстру судових рішень, встановлено, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100060000117 від 27.09.2017 та згідно Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 32017100080000052 від 27.07.2017.
Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За п. 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Як визначено пп.5, 7, 21 П(с)БО 15 «Дохід», на який зокрема посилається відповідач, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Як вбачається з п.3.1.1-3.1.3 акту перевірки, контролюючим органом не здійснювалась перевірка фінансового результату, на предмет правомірності його збільшення або зменшення до оподаткування, як то імперативно визначено п.134.1.1 Податкового кодексу України. Детального аналізу фінансової звітності відповідачем не наведено, які саме зміни у фінансовій звітності призвели до збільшення оподаткованого доходу в судовому засіданні відповідачі не пояснили.
При цьому, загальне посилання відповідача на порушення позивачем вимог П(с)БО 15 «Дохід» судом відхиляються, адже під час розгляду справи позивач довів правильність складання фінансової звітності на підставі наявних у нього первинних документів. Зазначені доводи податковим органом не спростовані, нова (правильна на думку перевіряючих) звітність не податковим органом не складена, до матеріалів справи не долучена. Зазначені недоліки з огляду на п.134.1.1 Податкового кодексу України не дають підстав вважати обґрунтованим альтернативний розрахунок податку на прибуток за періоди 01.01.2017 по 30.09.2018.
Суд зазначає, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям зі своїми контрагентами у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.
Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання послуг (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.
На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників податків, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.
Суд також при винесенні рішення керується практикою Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 року по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання.
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та прибутку.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового, що також підтверджено відповідачем під час проведення перевірки платника податків.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
Підставою для висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника податків з зазначеними вище контрагентами слугувала наявність отриманої податкової інформації та інформації з ЄДРСР щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100060000117 від 27.09.2017 та у кримінальному провадженні 32017100080000052 від 27.07.2017.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Поряд з цим жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, представником відповідача до суду не надано.
Так, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.
При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Аналогічні правові позиції викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14, від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, доказів про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
Суд акцентує увагу на те, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.
При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.
Також, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій платника податків з вказаними вище контрагентами оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом/контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Отримана від інших податкових органів податкова інформація, не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Судження контролюючого органу про нікчемність угод є висновком тільки контролюючого органу.
Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 06.11.2018 по справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).
Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.
Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.
Крім того, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Під час розгляду справи представник позивача погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 лютого 2019 року № 0562615147 (форма «Н»), яким позивачу було нараховано 19 253,12 грн. штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та від 14 лютого 2019 року № 0002684208 (форма «ПС»), яким позивачу було нараховано штраф у розмірі 510,00 грн.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 р. №0000382207, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
№ 0542615147 (форма «Р») від 15 лютого 2019 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 187 006,00 грн, та штрафних (фінансові) санкцій (штрафи) у розмірі 46 752,00 грн;
№ 0552615147 (форма «Р») від 15 лютого 2019 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 580 046,00 грн та штрафних (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 290 023,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 16 557,40 грн.
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2019
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (вул. Деміївська, 43, Київ, 03040, код ЄДРПОУ 36958491)
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19)
Суддя Р.О. Арсірій