18 вересня 2019 року справа №200/5933/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,
секретар судового засідання - Токарева А.Г.,
за участю:
позивач - не з'явився,
представника позивача - Карпова П.П, договір про надання правової допомоги від 17.09.2019 року,
представник відповідач - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Попової Марини Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі № 200/5933/19-а (головуючий 1 інстанції Циганенко А.І. повний текст рішення складено 24 липня 2019 року у приміщенні суду за адресою: АДРЕСА_1 1 АДРЕСА_2 Донецької АДРЕСА_3 ) за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності,-
В квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича (далі-відповідач), у якому просив:
- визнати незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 8 серпня 2018 року, індексний номер 42446947;
- скасувати державну реєстрацію права власності від 8 серпня 2018 року № 27400744 на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , індексний номер 42446947.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року провадження по даній справі закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та в особі адвоката Попової М.В. подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що підставами даного позову є процедурні порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав, які допущені відповідачем. Спірні правовідносини виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і стосуються правомірності проведення відповідачем державної реєстрації права власності. Вважає, що спір не стосується встановлення (визнання) адміністративним судом права власності або інших речових прав на майно, стосовно якого проведена оскаржувана державна реєстрація прав, а оскаржуване рішення державного реєстратора не є рішенням про надання (передачу) нерухомого майна у власність. Також зазначив, що висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 на який послався суд першої інстанції не є однозначним, оскільки суддями Великої Палати Верховного Суду у межах вказаної справи висловлено Окрему Думку в якій зокрема зазначено, що державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень є публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку. Вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктивного складу), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
11 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 110185-47.3-13-2 відповідно до умов якого, ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти у сумі 380000,00 гривень на умовах, строковості, повернення та платності за користування (а.с. 12-16).
11 грудня 2013 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. за реєстровим № 2188, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку двокімнатну квартиру за АДРЕСА_5 загальною площею 51,6 кв.м., житловою - 29,6 кв.м. (а.с. 17-22).
18 квітня 2016 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» укладений договір № 04/04-08/42 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, згідно якого ПАТ «Банк «Київська Русь» відступив права вимоги до боржника ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором - ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» (а.с. 23-24).
18 квітня 2016 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.12.2013 року за реєстровим № 2188 (а.с. 25-26).
19 квітня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір № 171-К про відступлення права вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» відступило права вимоги до боржника ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором - ОСОБА_1 (а.с. 27-28).
19 квітня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений Договорів про відступлення прав за договором іпотеки, що посвідчений 11.12.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. за реєстровим № 2188 (а.с. 29-30).
22 квітня 2016 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про наявне порушення умов кредитного договору, яке містило вимогу про усунення порушення, погашення заборгованості та застереження про те, що у випадку не погашення боргу протягом 30 днів, ОСОБА_1 буде реалізовано належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування одного зі способів звернення стягнення, передбаченого умовами договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку» (а.с. 31).
22 липня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 30628845 від 26.07.2016 року) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності за № 15575529 на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 (а.с. 32).
22 лютого 2018 року Приморським районним судом м. Одеси відкрито провадження в цивільній справі № 522/19146/16-ц на підставі позовної заяви ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 171-К про відступлення права вимоги за кредитним договором, який укладений 18 квітня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» та ОСОБА_1 , визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого 19.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. за реєстровим №487, та визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30628845 від 26.07.2016, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1
08 серпня 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42446947 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27400744, на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_2 .
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він оскаржує рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
Відповідно до змісту ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Крім того, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в Реєстрі, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.
З встановлених обставин справи вбачається, що позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, оскільки останні були вчинені за заявою іншої особи, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у раніше зазначеній постанові від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право власності на спірне нерухоме майно, і відповідно правомірності набуття такого права.
Суд зазначає, що оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо квартири з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на цю ж квартиру.
Таким чином, даний спір має приватноправовий характер оскільки предметом судового розгляду в даній справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності на квартиру за позивачем.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Попової Марини Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі № 200/5933/19-а за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі № 200/5933/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 18 вересня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Г.М. Міронова
Л.В. Ястребова