ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення клопотання без задоволення
18 вересня 2019 року м. Київ № 640/14261/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши клопотання Київської міської митниці Державної фіскальної служби про зміну порядку розгляду адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Держаної міграційної служби України,
Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві
про визнання протиправним висновку службового розслідування, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держаної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві 09 червня 2016 року та затверджений Державною міграційною службою України 21 червня 2016 року, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27 травня 2015 року; зобов'язати Державну міграційну службу України письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та територіальні органи Державної міграційної служби України про дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27 травня 2015 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому, представником Державної міграційної служби України та представником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області подано відзиви на позов, в якому останні клопотали про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.
Розглянувши заяву представника Державної міграційної служби України та представника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідачів не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін представниками відповідачів не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань представників відповідачів та розгляду справи в судовому засіданні за участі сторін.
Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання представника Державної міграційної служби України та представника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко