про закриття провадження у справі
19 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2210/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, питання про закриття провадження у справі №620/2210/19 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про стягнення з Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (р/р НОМЕР_1 у ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100, код - 00310143) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (р/р НОМЕР_2 в ОПЕРВ ЧОУ Ощадбанку, МФО - 353553, код ЄДРПОУ - 21390940) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за пунктами «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у сумі 73212,62 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства України, не відшкодував позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам, які отримують пенсію відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.05.2019 по 30.06.2019, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 73212,62 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.
Проаналізувавши адміністративний позов з доданими до нього документами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З адміністративного позову випливає, що позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача витрати на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам, які отримують пенсію відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 у сумі 73212,62 грн.
Публічне акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» є юридичною особою, щодо якої Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі про банкрутство, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2019 (а.с.120-125).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2017 у справі №927/885/17, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Виробничо - торгова фірма «Сіверянка», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника, зобов'язано розпорядника майна боржника скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду,
Отже на момент звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій (26.07.2019) у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка», провадження у якій порушено 04.10.2017.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII) грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Також згідно з цією статтею поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Частиною 4 статті 10 Закону №2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до частини 8 статті 23 Закону №2343-XII поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства України суд дійшов таких висновків.
Закон №2343-XII, який є спеціальним щодо регулювання даних правовідносин у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідача, до грошових зобов'язань відносить і зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, тому в разі наявності заборгованості у боржника перед органом Пенсійного фонду України такий орган набуває статусу кредитора.
Для таких грошових зобов'язань передбачений окремий порядок їх пред'явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб'єктом їх пред'явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов'язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскільки на момент звернення з позовом, який стосується стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка», Господарським судом Чернігівської області стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, то в силу приписів указаних норм даний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як кредитора, також має бути розглянутий цим же судом.
Аналогічна правова позиція висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 у справі №826/1866/17 (провадження №11-1262апп18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За таких обставин спір у даній справі належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи суб'єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
При цьому, на виконання положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.
Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №620/2210/19 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій