18 вересня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/778/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Берегометської селищної ради Боднарюка Сергія Михайловича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:
- визнати протиправними дії голови Берегометської селищної ради Боднарюка Сергія Михайловича;
- зобов'язати голову Берегометської селищної ради Боднарюка Сергія Михайловича надати відповідь на заяву позивача від 07.05.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2019 р. він звернувся до голови Берегометської селищної ради ОСОБА_2 (далі - відповідач) з питання надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаража на асфальтованому подвір'ї, яким закрито прохід від АДРЕСА_1 до його будинку та будинків односельчан.
Однак, в порушення норм Закону України «Про звернення громадян» його заява не розглянута.
Позивач вважає дії відповідача такими, що грубо порушують його права, передбачені законом, та свідчать про неповагу до громадян.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-263 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними, оскільки Берегометська селищна рада розглянула заяву позивача. Зокрема, постійною комісією з виходом на місце було вивчено питання, зазначене в заяві, зобов'язано ОСОБА_4 підготувати необхідні документи для будівництва індивідуального гаража в АДРЕСА_1 та прибрати і розчистити стежку.
Крім того, виконавчий комітет Берегометської селищної ради направив офіційну відповідь на заяву позивача листом №304-02-14 від 31.05.2019 р.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідь на заяву отримав від відповідача тільки 06.08.2019 р. з порушенням 45-денного строку, і тільки після звернення до суду з позовом.
Крім того, у відповіді на відзив позивач вказував, що відповідь на заяву надана неповна.
Окрім того, у відповіді на відзив позивач просив відшкодувати понесені ним витрати у зв'язку з використанням пального для власного авто під час поїздки до Чернівецького окружного адміністративного суду для подання адміністративного позову, у загальній сумі 236,60 грн.
Правом, передбаченим ст. 164 КАС України, відповідач не скористався, заперечення з викладом своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив, до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
07.05.20196 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) спільно зі своїм односельчанином ОСОБА_5 звернулися до голови Берегометської селищної ради Боднарюка С.М. із заявою, в якій просили зобов'язати ОСОБА_3 знести прибудову для вільного проходу, а також надати відповідь про те, ким надано дозвіл на будівництво гаража на подвір'ї будинків позивача та ОСОБА_5 (а.с. 8, 16, 17, 18).
Вказана заява отримана відповідачем 07.05.2019 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за вх. №127-02-14 (а.с. 8).
За результатами розгляду заяви, 31.05.2019 р. відповідачем направлено на адресу позивача лист за вих. № 304-02-14 (а.с. 33).
Відповідно до змісту вказаного листа, відповідач повідомив позивача про те, що виконавчий комітет Берегометської селищної ради зобов'язав гр. ОСОБА_4 виготовити необхідні документи на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража в АДРЕСА_1 . Також зобов'язано прибрати та розчистити стежку, яка в обхід вищевказаного гаража.
Вважаючи дії відповідача щодо розгляду заяви протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти, зокрема, індивідуальні письмові звернення до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Нормативно-правовим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 р. (далі - Закон №393/96-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 Закону №393/96-ВР).
Статтею 5 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно частин 3, 4 ст. 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За правилами ст. 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, у т.ч. одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, у т.ч.: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. (ст. 19 Закону №393/96-ВР).
Згідно ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частини 1, 2, 4 ст. 7 цього Закону передбачають, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до переконання, що посадові особи органу місцевого самоврядування зобов'язані повідомити письмово громадянина про результати розгляду його звернення та суть прийнятого за ним рішення - надати обґрунтовану, повну, та по суті звернення відповідь у встановлений законодавством строк з повідомленням про розгляд звернення із зазначенням норм, що були порушені, конкретних дій, які повинні бути вчинені, і ким.
Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Пунктом 18 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Берегометська селищна рада (вул. Центральна, 20, смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04416996) зареєстрована як юридична особа 21.05.1997 р. Організаційна-правова форма юридичної особи - орган місцевого самоврядування. Керівником юридичної особи є ОСОБА_2 з 05.11.2015 р. (а.с. 20-26).
Таким чином, відповідач по справі - голова Берегометської селищної ради Боднарюк Сергій Михайлович є посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що позивач спільно зі своїм односельчанином ОСОБА_5 звернувся до голови Берегометської селищної ради Боднарюка С.М. із заявою, в якій просили зобов'язати ОСОБА_3 знести прибудову для вільного проходу, а також надати відповідь про те, ким надано дозвіл на будівництво гаража на подвір'ї будинків позивача та ОСОБА_5
Вказану заяву зареєстровано виконавчим комітетом Берегометської селищної ради 07.05.2019 р. за вх. №127-02-14 (а.с. 8, 16).
З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду заяви, 31.05.2019 р. відповідачем направлено на адресу позивача лист-відповідь за вих. № 304-02-14 (а.с. 33).
Отже, строк розгляду заяви позивача тривав 25 днів (з 07.05.2019 р. по 31.05.2019 р.).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем при наданні відповіді від 31.05.2019 р. №304-02-14 на заяву позивача було дотримано строки розгляду заяви, встановлені ст. 20 Закону №393/96-ВР.
Водночас, виходячи зі змісту відповіді на заяву, суд приходить до переконання, що відповідачем не було дотримано вимог зазначеного Закону №393/96-ВР у частині забезпечення отримання позивачем відповідей на питання, викладених у заяві.
Так, в листі-відповіді від 31.05.2019 р. №304-02-14, відповідач повідомив позивача про те, що виконавчий комітет Берегометської селищної ради зобов'язав гр. ОСОБА_4 виготовити необхідні документи на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража в АДРЕСА_1 . Також зобов'язано прибрати та розчистити стежку, яка в обхід вищевказаного гаража.
Разом з тим, вказана відповідь на заяву позивача не містить результатів розгляду заяви, а саме щодо зобов'язання гр-на ОСОБА_3 знести прибудову для вільного проходу.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповіді на заяву відповідачем не надано обґрунтовану, повну, та по суті звернення відповідь, зокрема стосовно надання дозволу на будівництво гаража на подвір'ї будинків позивача та ОСОБА_5 .
За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем не дотримано вимоги Законів №393/96-ВР та № 2657-XII, а тому дії відповідача у спірних правовідносинах щодо розгляду заяви позивача не можуть вважатися правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та не дотримання відповідачем вимог Законів №393/96-ВР та № 2657-XII під час розгляду заяви позивача, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 07.05.2019 р., зобов'язує відповідача повторно розглянути подану позивачем 07.05.2019 р. заяву (вх. №127-02-14) та надати відповідь по суті заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час судового розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині позовних вимог.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій під час розгляду заяви поданої позивачем.
Стосовно клопотання позивача про відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв'язку з використанням пального для власного авто під час поїздки до Чернівецького окружного адміністративного суду для подання адміністративного позову, у загальній сумі 236,60 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Відшкодування витрат на відрядження регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» та наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за № 218/2658 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон".
За змістом вказаних нормативно-правових актів підлягають до відшкодування пов'язані із прибуттям до суду виключно витрати, пов'язані із придбанням квитків на громадський транспорт для прибуття до суду. Разом з цим, не передбачено відшкодування особі витрат на прибуття до суду власним транспортним засобом.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на придбання пального для власного транспортного засобу, не підлягають задоволенню. Так, хоча й ці витрати пов'язані із прибуттям до суду, однак не можуть бути відшкодовані як судові витрати.
З огляду на зазначені норми права, суд вважає, що вищевказані витрати позивача не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки вони не належать до судових витрат у розумінні ст. 132 КАС України та не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, клопотання позивача про відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв'язку з використанням пального для власного авто під час поїздки до Чернівецького окружного адміністративного суду для подання адміністративного позову, у загальній сумі 236,60 грн не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії голови Берегометської селищної ради Боднарюка Сергія Михайловича щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2019 р.
3. Зобов'язати голову Берегометської селищної ради Боднарюка Сергія ОСОБА_6 повторно розглянути подану ОСОБА_1 07.05.2019 р. заяву (вх. №127-02-14) та надати відповідь по суті заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. В частині компенсації ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - голова Берегометської селищної ради ОСОБА_7 Михайлович (вул. Центральна, 20, смт. Берегомет, Вижницький район Чернівецька область).
Суддя Левицький В.К.