про залишення позовної заяви без руху
19 вересня 2019 року справа № 580/2887/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,
18.09.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просить скасувати постанови державного виконавця від 30.08.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору у ВП №59929174.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з нижче зазначених підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон №3674-VI).
Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2019 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 1921грн.
Отже, розмір судового збору за подання позивачем до адміністративного суду вказаного позову становить 1921 грн., однак до позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору.
Суддя враховує, що позивач, не є суб'єктом, на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, позивач у прохальній частині позову просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки судові витрати не можуть бути перешкодою для доступу до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У зв'язку із цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” від 22 травня 2015 року № 484-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України “Про судовий збір” в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі № 810/2302/15).
Також позивач посилається на п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” від 07.02.2014, згідно якої судовий збір за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС не сплачується.
Суд зазначає, що Законом України № 3674-VI та Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено звільнення органів ПФУ від сплати судового збору, у тому числі за подання позовних заяв про визнання протиправними рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, а норми ЦПК на які посилається позивач в даному випадку не поширюються на спірні правовідносини.
З огляду на викладене, клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, у зв'язку із чим у його задоволенні слід відмовити.
Крім того, у відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки спірні постанови останній отримав 03.09.2019, а звернувся до суду 18.09.2019.
Приписами ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови - залишити без руху.
Надати позивачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останній має усунути недоліки позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.Г. Паламар