17.09.2019 Справа №607/19293/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О.М.
при секретарі с/з Стрілковій М.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 М ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1321816 від 12 липня 2019 року.
Посилаючись на те, що 12.07.2019 року близько 18 год. 15 хв. вона, рухалася по вулиці Руській у м. Тернополі, коли побачила автомобіль працівників поліції з ввімкненим проблисковим маячком. На вимогу представників поліції вона зупинилася. До неї підійшов представник поліції і попросив пред'явити документи. Документи працівнику поліції вона пред'явила і запитала у чому причина зупинки автомобіля. Інспектор поліції сказав, що вона начебто проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора. Зупинившись на вулиці лейтенант поліції ОСОБА_4 , повідомив їй, що вона начебто проїхала пішохідний перехід на жовтий сигнал світлофора та порушила п. 8.7.3 ПДР України, на вулиці Руській і виносить постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності. Вона пояснила працівнику поліції, що вона рухалася виключно на зелене світло світлофора з дотриманням Правил дорожнього руху, жодного заборонного сигналу світлофора не порушувала. На її пояснення по суті про те, що вона їхала виключно на зелений сигнал світлофора, працівники поліції не звернули увагу. Тому такі дії працівників поліції вважає неправомірними по відношенню до неї. У зв'язку з вище наведеним позивач скористалась своїм законним правом та звернулася з заявою від 26.07.2019 року в Управління патрульної поліції в Тернопільській області, згідно якої просила скасувати дану постанову працівника поліції. Та 09.08.2019 року отримала з поліції лист-відповідь від 06.08.2019 року за №Х-441/41/33/01-19, згідно якої мені відмовили у скасуванні даної постанови та надали можливість оскаржити у судовому порядку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП. Оскільки дану постанову, що була винесена працівником поліції 12.07.2019 року, отримала її за рекомендованим надісланням з Управління патрульної поліції в Тернопільській області 24.07.2019 року і одразу ж оскаржувала у вищестоящому органі за заявою від 26.07.2019 року, у даному випадку Управління патрульної поліції в Тернопільській області на відповідь про результати розгляду отримала 09.08.2019 року. Постанова про адміністративне правопорушення, не відповідає законодавству, а саме КУпАП, та дійсності, а тому не може вважатись достатнім та належним доказом вчиненя нею правопорушення. Працівник поліції розглянув справу та притягнув мене до відповідальності за відсутністю доказів вчинення нею правопорушення, упереджено, оскільки не взяв до уваги її пояснення, не дослідив обставини справи в сукупності, а керувався лише домислами та припущеннями. Тому вважає, що вказана постанова є необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства. Позивач категорично не погоджується з прийнятим рішенням, а тому вважає, що дана постанова підлягає скасуванню.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явилася з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. На адресу суду надійшов відзив на позов в якому відповідач позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просить в задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1321816 від 12 липня 2019 року, позивач 12 липня 2019 року о 18 год. 14 хв., керуючи автомобілем «Тoуоta Соrolla» д.н.з. НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехідпо вул. Руська, 5 у м. Тернополі на сигнал світлофора, що забороняє рух (жовтий), чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Згідно з п. 1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.3 (б) Правил дорожнього руху України на водія покладений обов'язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а також не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач не погоджується з позицією позивача щодо скасування постанови, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції позивача та її представника, взявши до уваги відзив на позовну заяву відповідача суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1321816, громадянин ОСОБА_1 , 12 липня 2019 року о 18 год. 20 хв. керуючи автомобілем марки «Тoуоta Соrolla», номерний знак НОМЕР_1 у м. Тернополі по вул. Руська, 5, водій керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3(ґ) ПДР України - порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.7.3(ґ) Правил дорожнього руху України, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У судовому засіданні з'ясовано, що позивач керуючи своїм транспортним засобом у м. Тернополі по вул. Руська, 5 не порушила Правил дорожнього руху України, позивач не здійснювала рух автомобіля на заборонний жовтий сигнал світлофора.
Представник позивача також зазначає, що доказів порушення ним ПДР України, а саме проїзду жовтого сигналу світлофору, представником відповідача суду не надано, хоча, відповідно до вимог ст. 71 КАС України, представник відповідача, як суб'єкт владних повноважень, повинен був надати такі докази, оскільки в постанові дане відео зазначене, як доказю
Твердження позивача, що він не порушував правил дорожнього руху, представником відповідача в судовому засіданні не спростовані і ніяких доказів на їх заперечення суду не надано.
Враховуючи ту обставину, що відповідач у судове засідання не з'явився та не виконав покладеного на відповідача згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення; з урахуванням обставин, на які посилалася позивач, а саме, що вона не порушувала вимог п.8.7.3(ґ) ПДР України, жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення до постанови не долучено, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення нею вимог п.8.7.3(ґ) ПДР України.
Під час судового розгляду не знайшов своє підтвердження той факт, що позивач порушувала ПДР, що дає підстави стверджувати про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема з матеріалів, що додані до оскаржуваної постанови не підтверджується факт обставин викладених у постанові серії ЕАВ №1321816 від 12.07.2019 року.
Отже суд приходить до висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи, що виключає її законність.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідачем не представлено належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі ст. ст. 9, 122, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1321816 від 12 липня 2019 року - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1321816 від 12 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 17 вересня 2019 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко