Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/537/19
Іменем України
17 вересня 2019 року м. Гребінка
17 вересня 2019 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Коваленко О.В., розглянувши у приміщенні суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про визнання незаконними дії посадових осіб, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про визнання незаконними дії посадових осіб, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він у 2016 році був прийнятий на роботу в ТОВ «ВЕНБЕСТ» водієм автотранспортних засобів групи мобільного реагування. В квітні 2018 року позивача призвано для проходження строкової військової служби, повістка з військомату була ним подана за місцем роботи. В зв'язку з призовом на строкову військову службу ОСОБА_1 було звільнено з роботи 06.04.2018 року, як зазначено в наказі про звільнення позивача, підставою була власноруч написана заява про звільнення від 04.04.2018 року та повістка Гребінківського районного військомату.
Зазначає, що згодом йому стало відомо, що звільнено його з порушенням норм чинного законодавства про працю, а саме, в особливий період, що порушує норми ч.3 ст. 119 КЗпП України. Позивач письмово звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області щодо можливого порушення вимог законодавства про працю керівництвом ТОВ «ВЕНБЕСТ», за зверненням позивача було проведено перевірку, про результати якої Головне управління Держпраці у Київській області листом від 28.08.2018 року повідомило, що за результатами інспектування керівнику ТОВ «ВЕНБЕСТ внесено припис, яким зобов'язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень стосовно звільнення ОСОБА_1 .
Вказує, що позивачем неодноразово направлялися листи до ТОВ «ВЕНБЕСТ» стосовно виконання внесеного Головним управлінням Держпраці у Київській області припису про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства про працю, щодо його звільнення. У відповідь на листи ОСОБА_1 отримав відповіді, що ТОВ «ВЕНБЕСТ» подано скаргу про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених недоліків, про результати оскарження його повідомлять письмово.
Позивач вказує, що до цього часу вимоги вищевказаного припису не виконані, про результати оскарження припису його не повідомлено, жодних пояснень ТОВ «ВЕНБЕСТ» не надає.
Як свідчить довідка видана позивачу Пенсійним Фондом України форма ОК-5, виплата середньомісячного заробітку з 07.04.2018 року по 11.06.2019 року, йому не проводилася. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 58865 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 52 коп.
Просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №90-о/с від 04.04.2018 року про звільнення ОСОБА_1 посади водія автотранспортних засобів на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України, поновити його на роботі в ТОВ «ВЕНБЕСТ» на посаді водія автотранспортних засобів з 06.04.2018 року, стягнути з ТОВ «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення в сумі 58865,52 грн.
12.07.2019 року від відповідача ТОВ «ВЕНБЕСТ» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що ОСОБА_1 умисно затягував та ігнорував законодавчо встановлений строк для подання позову про поновлення на роботі. Вказує, що у позовній заяві представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 за захистом свого порушеного права звертався до Головного управління Держпраці у Київській області та перебуває на військовій службі, що унеможливлює отримання належної правової допомоги. На думку відповідача, той факт, що позивач не мав можливості звернутися за належною правовою допомогою та подання позовної заяви до суду за захистом свого порушеного права не відповідає дійсності, так як довіреність на представника позивача на представництво інтересів ОСОБА_1 складена 08.02.2019 року, а позовна заява була подана до суду 14.06.2019 року.
Зазначає, що 04.04.2018 року позивачем особисто було подано заяву про звільнення з проханням про звільнення, тобто не відсторонити його, не увільнити від займаної посади, а саме звільнити його у зв'язку із призовом на строкову військову службу. Наказом № 90-о/с від 04.04.2018 року ОСОБА_1 звільнений з 06.04.2018 року згідно п.3 ст. 36 КЗпП України, тобто трудовий договір з працівником був припинений на підставі особистої заяви працівника про звільнення у зв'язку з призовом на військову службу.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а також воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни та мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Зазначає, що з 2018 року по даний час Указами Президента України про проведення мобілізації (часткової мобілізації), мобілізація не оголошувалася, тому особливий період в Україні на цей час відсутній.
Також вказує, що ТОВ «ВЕНБЕСТ» оскаржує припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень №КВ1019/65/АВ/П від 22.08.2019 року в судовому порядку, справа №640/18336/18, рішення суду на даний час відсутнє.
06.08.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Представник позивача вважає відзив на позовну заяву ТОВ «ВЕНБЕСТ» необґрунтованим з наступних причин. У поданому відзиві відповідач посилається на те, що позивач пропустив строки звернення до суду для вирішення трудового спору на підставі ст. 232 КЗпП України у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тоді як відомо та підтверджено матеріалами справи те, що трудову книжку ОСОБА_1 після звільнення і до сьогодні не було вручено або направлено за його місцем проживання, а копію наказу про звільнення відповідач надав тільки на вимогу суду, хоча в досудовому порядку отримував прохання від позивача неодноразово.
Зазначає, що заява на звільнення позивачем була написана під диктовку заступника начальника групи мобільного реагування ТОВ «ВЕНБЕСТ» ОСОБА_2 , і вказана заява не була підставою для звільнення, а саме звільнення було проведено з порушенням норм чинного законодавства про працю, що і було відображено під час перевірки Головним управлінням Держпраці у Київській області. Також у відзиві відповідач не наводить жодного обґрунтованого матеріалами справи доказу належного виконання ним норм ст. 119 КЗпП України, за якою за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Вважає, що факт оскарження ТОВ «ВЕНБЕСТ» припису Головного управління Держпраці у Київській області від 22.08.2018 року в судовому порядку не є підставою ухилення від відповідальності роботодавця за допущені порушення трудового законодавства України.
21.08.2019 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від ТОВ «ВЕНБЕСТ», в якому відповідач заперечує проти обставин, наведених у відповіді на відзив повністю. Відповідач вважає, що позивач був обізнаний про всі обставини звільнення, відсутність наказу про звільнення на руках не може бути ключовим доказом необізнаності позивача чи його представника про видання наказу ТОВ «ВЕНБЕСТ» від 04.04.2018 року №90-о/с, яким ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів групи мобільного реагування, звільнено з 06.04.2018 року згідно п.3 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку із призовом на строкову військову службу), оскільки в матеріалах справи є наявні докази, а саме, переписка з ТОВ «ВЕНБЕСТ» та Головним управлінням Держпраці у Київській області. Зазначає, що стверджувати про відсутність на руках наказу про звільнення при обізнаності про його неправомірність, що встановлена інспекцією з праці, є необґрунтованим та не може бути підставою для поновлення строку на оскарження наказу на звільнення, оскільки строки встановлені законом не можуть бути продовжені чи перенесені. ТОВ «ВЕНБЕСТ» вважає, що позивач пропустив строк для подачі позовної заяви про поновлення на роботі без поважних причин і мав всі законодавчо встановлені можливості подати позовну заяву про поновлення на роботі у встановлений строк.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм автотранспортних засобів групи мобільного реагування в ТОВ «ВЕНБЕСТ» та 06.04.2018 року був звільнений з роботи згідно п.3 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з призовом на строкову військову службу), витяг з наказу ТОВ «ВЕНБЕСТ» від 04.04.2018 року № 90-о/с (а.с.37).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 12.04.2018 року по теперішній час перебуває на строковій військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , смт. Десна, Чернігівської області, Козелецького району (а.с. 5).
Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.08.2018 року №414/2-Б-3616-3894 про розгляд звернення, підтверджено, що ОСОБА_1 звертався щодо можливого порушення вимог законодавства про працю керівництвом ТОВ «ВЕНБЕСТ». За результатами інспектування встановлено, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням норм трудового законодавства, а саме, в особливий період, чим порушено норми ч.3 ст. 119 КЗпП України (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13.09.2018 року та 01.03.2019 року письмово звертався до керівництва ТОВ «ВЕНБЕСТ» про надання йому відповіді щодо виконання припису Головного управління Держпраці у Київській області від 22.08.2018 року №КВ1019/65/АВ/П (а.с.12,13,15).
Із відповідей ТОВ «ВЕНБЕСТ» від 28.09.2018 року, вихідний № 686, та від 07.03.2019 року №160, вбачається, що ТОВ «ВЕНБЕСТ» оскаржує припис Головного управління Держпраці у Київській області від 22.08.2018 року №КВ1019/65/АВ/П, про результати оскарження повідомить ОСОБА_1 (а.с. 14, 16).
Як свідчить довідка, видана ОСОБА_1 . Пенсійним Фондом України форма ОК-5, виплата середньомісячного заробітку з 07.04.2018 року по 11.06.2019 року, йому не проводилася (а.с.17, 18).
Відповідно до ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», норми якого кореспондуються з «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008), види військової служби визначено як: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також - вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Указами Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію” та від 14 січня 2015 року №113-VIII «Про часткову мобілізацію», оголошено проведення часткової мобілізації, в тому числі й на території Полтавської області.
Згідно п. 7 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.
Особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація- це комплекс заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, підприємств, організацій, установ на функціонування в умовах особливого періоду.
Верховний Суд своїм листом від 13.07.2018 року №60-1543/0/2-18, роз'яснив питання дії особливого періоду в Україні. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) сформульовано правову позицію щодо тлумачення поняття “особливий період”, відповідно до якої особливий період діє в Україні від 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.
Згідно ч.1 ст. 233 КЗпп України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Позивачу при звільненні не було вручено копії наказу про його звільнення та не видана трудова книжка. В зв'язку з проходженням строкової військової служби у позивача не було можливості звернутися за захистом свого порушеного права, так як позивач не міг вільно пересуватися і отримати належну правову допомогу. Копія наказу на звільнення з роботи ОСОБА_1 від 04.04.2018 року №90-о/с була надана ТОВ «ВЕНБЕСТ» на вимогу суду. В зв'язку з наведеним суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строків для подання позовної заяви про визнання незаконними дії посадових осіб, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Так як звільнення відбулося 06.04.2018 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за лютий-березень 2018 року. Відповідно до довідки Пенсійного Фонду України, форма ОК-5, в лютому 2018 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 4127,35 грн., в березні 2018 року - 4282,21 грн.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 07 квітня 2018 року до 11 червня 2019 року складає 58865 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 52 коп.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ст.ст. 119, 232, 233, 234, КЗпП України, Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ст.ст. 1, 12, 13, 81, 89. 275, 279, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про визнання незаконними дії посадових осіб, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку- задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» по особовому складу № 90-о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів групи мобільного реагування з 06.04.2018 року, згідно п.3 ст.36 КЗпП України (у зв'язку з призовом на військову службу).
Поновити ОСОБА_1 з 06.04.2018 року на посаді водія автотранспортних засобів групи мобільного реагування Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», ЄДРПОУ 30310579, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58865 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 52 коп. з утриманням при виплаті зазначеної суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», ЄДРПОУ 30310579, на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Я. В. Татіщева