08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/358/19
381/2470/19
18 вересня 2019 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12019110310000657 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волиця Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
12.06.2019 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Феофанія» за адресою: вул. Унавська, 84 село Волиця Фастівського району Київської області, та помітивши на бочках поблизу продуктової вітрини жіночий гаманець, що належав ОСОБА_5 , вирішив його вкрасти.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих здійснив крадіжку вказаного гаманця.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме забрав з гаманця грошові кошти в сумі 1250 грн. 00 коп., а гаманець викинув в бур'яни неподалік свого будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинив ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 1250 грн. 00 коп..
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
18.09.2019 під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, визнав заявлений потерпілою цивільний позов та пояснив суду наступне.
12.06.2019 перебуваючи у магазині та побачивши на бочках з квасом жіночий гаманець, викрав його та тихо вийшов з магазину. Після цього зайшов у кущі, відкрив гаманець, побачив у ньому 1250 грн., банківську карточку та пластиковий паспорт. Гроші він забрав, а гаманець з картками і паспортом викинув у кущах.
У вчиненому розкаюється, свій вчинок пояснив тим, що не має роботи, хотів їсти, тому вчинив крадіжку. Про це дуже шкодує, оскільки раніше ніколи злочинів не вчиняв.
Також обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що незабаром має отримати роботу і повністю відшкодує завдану потерпілій шкоду.
З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред'явленого обвинувачення та обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого та потерпілої провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду. Доказами, що містяться у справі, і які ніким не оспорюються, підтверджується вчинення ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжку).
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 злочин характеризується умисною формою вини у виді прямого умислу, оскільки він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, що підтверджується наданими ним під час судового розгляду показаннями.
Вказаний злочин, який вчинив ОСОБА_4 є закінченим, оскільки його діями повністю реалізована об'єктивна сторона цього злочину.
Згідно документів, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , він є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (довідка №104-18062019/32024), згідно з Характеристикою, надана Головою Волицької сільської ради від 25.06.2019 №103/02-19 відповідно до якої ОСОБА_4 за місцем реєстрації характеризується позитивно, приймає участь у громадському житті села, за останні шість місяців заяв та скарг до сільської ради не надходило, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (довідки Фастівської ЦРЛ від 25.06.2019 № 451та № 246).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,судом не встановлено.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, передбачену ч. 1 ст. 185 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50, 65 та 68 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який злочин вчинив вперше, вину визнав повністю, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі.
При цьому, суд вважає, що в даному випадку, враховуючи особистість ОСОБА_4 , позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка просила суд не позбавляти реально волі ОСОБА_4 , є достатні підстави для застосування положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням з одночасним покладенням на нього встановлених ст. 76 КК України обов'язків.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
Судові витрати відсутні.
Речові докази згідно з постановою слідчого від 19.06.2019 та розпискою, наданою ОСОБА_5 , - жіночий гаманець зі шкіряного замінника темно-коричневого кольору, дисконтна картка магазину «Бонус», дисконтна картка магазину «Фора клуб», банківська карта «ПриватБанк» та біометричний паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , - передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 .
Відповідно до ст.100 КПК України такі речові докази слід залишити потерпілій.
У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 як цивільним позивачем (далі - позивач) заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 1250,00 грн. матеріальної шкоди - грошові кошти які були викрадені та неповернуті до цього часу, а також 2 000 грн. моральної шкоди. Обґрунтовуючи вказаний розмір моральної шкоди, позивач вказала, що події яка сталася 12.06.2019 негативно вплинула на її психологічний та моральний стан, вона перенервувала через ці негативні події, мала проблеми з артеріальним тиском, що супроводжувалося головним та сердечним болями. З вини відповідача вона була змушена ходити по інстанціям з приводу відновлення документів та банківської карти. У зв'язку з цим позивач вважає, що саме діями обвинуваченого ОСОБА_4 їй була спричинена моральна шкода. Доказів, які б підтвердили наведені вище обставини потерпілою (цивільним позивачем) не надано.
Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Зважаючи на те, що розмір майнової шкоди в сумі 1250 грн.00 коп. ніким не оспорюються, в повному обсязі визнався ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що в цій частині позов слід задовольнити у повному обсязі.
Щодо заявленого розміру моральної шкоди в сумі 2000 грн., то суд зазначає наступне.
Оскільки процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані положеннями КПК України, а саме в частині порядку та наслідків визнання позову, то суд вважає, що до цих правовідносин слід застосувати норми ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вказано у наведеній вище нормі, визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, а можливе лише за наявності для цього законних підстав.
Під законними підставами у цьому випадку слід розуміти дотримання вимог ЦК України, якими врегульовано порядок відшкодування моральної шкоди та її підтвердження.
Так, згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Аналізуючи доводи позивача на обґрунтування розміру моральної шкоди, враховуючи ступінь моральних страждань, спричинених діями обвинуваченого, пояснення позивача та визнання ОСОБА_4 в повному обсязі суми моральної шкоди, те, що потерпіла не надала доказів підтвердження заявленої суми моральної шкоди, майновий стан обвинуваченого, суд вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з дня постановлення вироку, тобто з 18.09.2019.
Речові докази - залишити потерпілій ОСОБА_5 .
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1