17 вересня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/12664/2019
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва про відмову у відкритті провадження
в складі судді Пономаренко Н.В.
від 15 липня 2019 року
по справі №761/27425/19 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про скасування арешту на майно,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 22 серпня 2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала з наступних підстав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Оскільки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана 15.08.2019, відкрито апеляційне провадження та скаргу призначено до розгляду, в ухвалі суду від 04.09.2019 зазначено про те, що скаржнику необхідно визначитися, яка з двох, поданих ним апеляційних скарг, які тотожні одна одній, підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.
16 вересня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій скаржник просив апеляційну скаргу, подану ним 20.08.2019 з усіма матеріалами приєднати до апеляційної скарги, яка подана 15.08.2019, та за якою ухвалою суду від 21.08.2019 відкрито апеляційне провадження.
Таким чином, зазначені судом в ухвалі від 04.09.2019 недоліки ОСОБА_1 не усунуто.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду, то апеляційна скарга, яка подана 20.08.2019, не оформлена у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає повернення позовної заяви (апеляційної скарги).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимоги суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захистта не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2019 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану 15.08.2019, та скасовано ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 357 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Суддя О.Ф. Мазурик