Справа № 759/19284/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11010/2019
17 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 червня 2019 року (суддя Миколаєць І.Ю.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
у листопаді 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2013р. у розмірі 40 578грн 55коп. та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору без номеру від 25 січня 2013р. відповідач отримав кредит у розмірі 16 000грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач посилався на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач стверджував, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах кредитного ліміту, проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 581грн 90коп., за відсотками за користування кредитом у розмірі 14 456грн 21коп., за пенею у сумі 16 131грн 94коп., а також штрафів у розмірі 500грн (фіксована частина) та 1 908грн 50коп. (процентна складова).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 4 червня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2013р. у розмірі 15 163грн 80коп. та 658грн 44коп. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги у повному обсязі, в іншій частині залишити рішення суду без змін та стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач посилається на неповне з'ясування судом всіх обставинам справи, оскільки п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору, тому розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених п.1.1.3.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг.
Також позивач зазначає, що у виписці по рахунку інформував відповідача про зміну відсотків по кредиту, відповідач не звертався до банку із заявою про розірвання кредитного договору, знімав кошти та погашав заборгованість, що свідчить про його згоду з підвищенням процентної ставки.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 січня 2013р. відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 листопада 2018р. у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 581грн 90коп., за відсотками за користування кредитом у розмірі 14 456грн 21коп., за пенею у сумі 16 131грн 94коп., а також штрафів у розмірі 500грн (фіксована частина) та 1 908грн 50коп. (процентна складова).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих умов банку, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту, також з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі тіла кредиту, а застосування двох видів цивільно-правової відповідальності - штрафу та пені за одне і те саме порушення не відповідає вимогам ст. 61 Конституції України.
Рішення суду в цій частині не оскаржується, а відтак не є предметом апеляційної перевірки відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів повідомлення відповідача про зміну процентної ставки, а станом на 30 серпня 2014 року, до моменту підвищення процентної ставки, відповідач по сплаті відсотків заборгованості не мав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого
технічного засобу зв'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтю 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду анкету-заяву, підписану відповідачем, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 січня 2013 року, умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також розрахунок заборгованості.
У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору, а також не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу та строк її дії.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам'ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.
Позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам'ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, яку саме картку було отримано відповідачем.
В наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо надання позивачем доказів погодження сторонами при укладенні договору розміру відсоткової ставки за кредитом .
Надана до апеляційної скарга виписка по рахунку відповідача не приймається колегією суддів, як новий доказ у підтвердження позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов'язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою.
За правилами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції виписки про рух коштів за карткою, виданою відповідачу, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття вказаного документу, як доказу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, не призвело до неправильного вирішення питання, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк