Справа № 357/11105/18 Головуючий в суді І інстанції Ярмола О.Я.
Провадження № 22ц-824/7185/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
12 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Зубленка Ю.О.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни, Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,
У вересні 2018 року представник ТОВ Агрофірма «Матюші» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,175 га з кадастровим номером 3220483500:03:002:0027, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, і 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрофірма «Матюші» договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду товариству свою земельну ділянку строком на 10 років та 07 лютого 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди.
Наприкінці грудня 2017 року Товариство отримало від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, яке мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма «Матюші» нібито не виконало належним чином зобов'язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016-2017 роки, у зв'язку з чим орендодавець розриває договір оренди в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору.
Зазначає, що у лютому 2018 року Товариству стало відомо, що 28 грудня 2017 року на підставі повідомлення про розірвання договору оренди землі державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку. Крім того, 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду цю земельну ділянку, та 05 січня 2018 року було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку.
Вважає, що підстав для розірвання договору оренди з ТОВ Агрофірма «Матюші» в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки Товариство належним чином сплатило відповідачці орендну плату за 2016, 2017 роки та такі дії відповідачів вважає незаконними, тому просить суд визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № б/н від 28.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма «Матюші», скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на спірну земельну ділянку, визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо спірної земельної ділянки, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на цю ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод», стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року позов задоволено, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди № бн від 28.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26.12.2017 року, скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, індексний номер 39026008 від 28.12.2017 року, визнано недійсним договір оренди землі від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо спірної земельної ділянки, скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 439121964 від 05.01.2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із цим рішенням, представник ТДВ «Шамраївський цукровий завод» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на правомірність розірвання ОСОБА_1 договору в односторонньому порядку та укладення нового договору оренди землі з ТДВ «Шамраївський цукровий завод», а також на недоведеність позовних вимог ТОВ «Агорофірма «Матюші».
У свою чергу, представник ТОВ Агрофірма «Матюші» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, зазначає, що ТОВ Агрофірма «Матюші» виконувало свої обов'язки по виплаті орендної плати в повному обсязі, а тому у ОСОБА_1 були відсутні підстави для одностороннього розірвання договору, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився, тому оскаржуваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в позивача, визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди з позивачем судом не встановлені, при цьому також наявні підстави для скасування державної реєстрації оренди за відповідачем, яка була здійснена на підставі недійсного договору на підставі ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма «Матюші» в оренду земельну ділянку площею 3,175 га, кадастровий номер 3220483500:31:002:0027, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (т.1 а.с.10-11).
До договору оренди додано акт приймання-передачі земельної ділянки від 28.08.2014 року (т.1 а.с.12), а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т.1 а.с.15).
Згідно п.5 зазначеного договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов'язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.
Згідно п.6 договору оренди землі орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 2870,77грн. Також, даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати (оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, матеріальна допомога в разі смерті).
Відповідно до п.32 договору, його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2015 року державним реєстратором Бурімською Н.І. Реєстраційної служби Білоцеківського МУЮ Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі за індексним номером 19174969.
З дня укладення договору оренди землі від 28 серпня 2014 року по 2017 рік включно позивач користувався земельною ділянкою та належно сплачував орендодавцю орендну плату. На підтвердження зазначеного, представником позивача надано в судовому засіданні для огляду оригінали та належно засвідчені копії відомостей на виплату орендної плати. З цих відомостей вбачається, що власник земельної ділянки отримав орендну плату за договором оренди в таких розмірах: за 2014 рік - на загальну суму 1642 грн., за 2015 рік - 2517 грн., за 2016 р. - 3834 грн., за 2017 рік - 7000 грн. Спору, будь-яких претензій щодо розміру орендної плати не було.
29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду вказану земельну ділянку, а 02 січня 2018 року державний реєстратор КП «Великодиреської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» і розпочала реєстраційні дії, та 05 січня 2018 року зареєструвала за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» право оренди на земельну ділянку (т.1, а.с.103).
При цьому, повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора Янчук С.В. не було.
Таким чином, відповідачкою ОСОБА_1 було передано в оренду іншій особі ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився.
Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
За ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку відповідно до статей 76-80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку, що у порушення вимог ст. ст. 10, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» державний реєстратор залишив поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма «Матюші» на земельну ділянку, не перевірив відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, та в порушення вимог закону прийняв рішення про державну реєстрацію оскаржуваного договору оренди землі, крім того реєстратор не перевірив та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, направивши позивачу лише заяву без будь-яких доказів та не надала часу ТОВ «Агрофірма «Матюші» для відповіді чи заперечення таких вимог, і подала на реєстрацію відразу новий договір оренди з ТДВ «Шамраївський цукровий завод», що є порушенням меж здійснення особою цивільних прав відповідно ст. 13 ЦК України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не було належним чином обґрунтовано підстави розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 28 серпня 2014 року з орендарем ТОВ Агрофірма «Матюші», оскільки ОСОБА_1 не надала орендарю належно обґрунтовану заяву про розірвання договору в односторонньому порядку з дотриманням форми та способу вчинення такого правочину, натомість позивачем надано докази отримання орендодавцем орендної плати, і будь-які докази щодо наявності у відповідачки будь-яких претензій чи скарг щодо неналежного виконання ТОВ Агрофірма «Матюші» своїх зобов'язань за договором оренди у матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що позивач не виконував умови договору оренди щодо оранки, культивації та обмолоту на земельній ділянці орендодавця, що було підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-яких доказів про те, що ОСОБА_2 вирощувала на своїй ділянці культури, які підлягали обмолоту, тощо та повідомляла позивача про необхідність виконання таких робіт, не надано, при цьому виконання таких робіт орендодавцем залежить від безпосереднього звернення орендаря про необхідність їх проведення, оскільки це залежить від погодних умов, готовності посівного матеріалу, часу дозрівання зернових чи інших культур тощо, тому доводи апеляційної скарги, що такі дії позивач мав здійснювати без відповідного звернення орендодавця не відповідають суті умов договору оренди земельної ділянки і відповідачка жодного разу не зверталася до позивача з питанням необхідності проведення подібних робіт на її ділянці та не висловлювала будь-яких претензій позивачу щодо неналежного виконання умов договору оренди.
Також, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи, наведені ТДВ «Шамраївський цукровий завод», в апеляційній скарзі і в запереченні на відзив щодо не підтвердженості та не доведеності позивачем витрат на правничу допомогу з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищенаведені положення процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, ним надано до суду належне їх обґрунтування, документальне підтвердження та відповідний розрахунок, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2017 року, укладеного із АО «Еверлігал», додаткову угоду до нього, розрахунок наданих послуг та платіжні доручення про оплату адвокатських витрат, при цьому відповідачами не доведено належними і достатніми доказами, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, чи часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг, та з урахуванням того, що відповідачами , в передбаченому законом порядку, не заявлялося мотивоване клопотання щодо зменшення витрат та не доведено будь-якими доказами їх неспівмірність, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат або їх зменшення стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
За таких обставин і підстав, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах по 4418 грн. 78 коп. з кожного і витрати ТОВ Агрофірма «Матюші» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Інші доводи ТДВ «Шамраївський цукровий завод» фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Рішення суду першої інстанції містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Недоліків, які призводили б до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справи і впливають на суть ухваленого рішення та підстав, передбачених ст. 376 ЦПК, для скасування цього рішення та ухвалення нового або його зміни під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2019 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (код ЄДРПОУ - 13737989), Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (код ЄДРПОУ - 41358686) та Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» (код ЄДРПОУ - 40453448) на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» (код ЄДРПОУ - 03755348) судові витрати на професійну правничу допомогу у рівних частинах по 4418 грн. 78 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: