Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11318/2019
17 вересня 2019 року місто Київ
справа № 759/14707/16-ц
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Величко Т.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва», Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві про визнання права власності за набувальною давністю,-
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 27 червня 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору.
22 липня 2019 року на адресу позивача ОСОБА_1 було направлено копію ухвали Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, яку отримала дружина ОСОБА_1 05 серпня 2019, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.156).
Згідно з ч.3 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього кодексу застосовуються положення ст.185 цього кодексу.
Так, апелянт відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року повиненбувнадати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 10335грн.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року усунуті не були, а тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Крім того, як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, за весь період перебування справи в суді апеляційної інстанції, з моменту надходження справи до Київського апеляційного суду, а саме з 18 липня 2019 року апелянт жодним чином не поцікавився станом апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою, свої процесуальні обов'язки належно не реалізовував, вимог ухвали Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року не виконав.
При цьому, слід зазначити, що дані про хід апеляційного провадження є доступними як при безпосередньому зверненні до суду так і через мережу інтернет. Але жодних дій направлених на розгляд справи в установленому законом порядку ним не вчинено. Наведене свідчить про недобросовісність здійснення особою, що подала апеляційну скаргу своїх процесуальних прав. Такі дії порушують права інших учасників розгляду щодо можливості вирішення спору.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 19 липня 2019 року усунуті не були, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Величко Т.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва», Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві про визнання права власності за набувальною давністю визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Борисова О.В.