Постанова
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Харків
справа № 638/11445/17
провадження № 22-ц/818/4435/19
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Бровченка І.О., Маміна О.В.
за участю секретаря судових засідань - Плахотнікової І.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Військова прокуратура Харківського гарнізону, Державна казначейська служба,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Харківського гарнізону, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалою бездіяльністю відповідача під час імітації розслідування по кримінальному провадження №42015220000000710,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року, ухвалене суддею Аркатовою К.В., в залі суді в м. Харків,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на протязі тривалого часу подавав до правоохоронних органів численні заяви про кримінальне правопорушення вчинене співробітниками ЦСБУ в Харківській області під час обшуку в офісі ТОВ «СтіпХост» 16.04.2015 року, проте відомості про зазначене внесені до ЄРДР лише 01.09.2015 року, пам'ятка про права вручена лише 04.04.2017 року, відповідачем ухвалювались незаконні постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовані. Крім того, відповідач 06.04.2017 року виніс невмотивовану постанову про відмову у задоволення клопотання про внесення в ЄРДР додаткової кваліфікації.
У зв'язку із чим просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 576 000 грн, спричиненого внаслідок протиправних дій та тривалої незаконної бездіяльності при імітації розслідування по кримінальному провадженню № 420115220000000710.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та спростовуються постановами Верховного Суду по даній категорії справ. Вказує ті самі обставини, на які посилався при подачі позовної заяви.
Представник Військової прокуратури Харківського гарнізону надав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відзив мотивований тим, що позивачем не надано жодного доказу вчинення органом досудового розслідування незаконних дій чи бездіяльності, або прийняття незаконних рішень. Зазначає, що аналогічну позицію висловлено у рішенні Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.06.2019 року у справі № 638/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління СБУ в Харківській області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, залишено без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 15.08.2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що військовою прокуратурою Харківського гарнізону здійснюється розслідування кримінального провадження № 42015220000000710 від 01.09.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.189, ч.2 ст. 163, ч.1 ст.383, ч.1 ст.367 КК України за заявою ОСОБА_1
09.11.2016 року виконуючим обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції скасовано постанову слідчого про закриття зазначеного кримінального провадження від 31.08.2016 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.07.2017 року скасовано постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 15.05.2017 року про закриття кримінального провадження.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.04.2017 року скасовано постанову слідчого від 06.04.2017 року про часткову відмову в задоволенні клопотання внесення в ЄРДР додаткової кваліфікації.
У статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
У разі відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, відповідно до якої така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб. Зокрема, для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Наявність інших елементів складу цивільного правопорушення входить до предмету доказування у спорах про стягнення збитків у таких справах.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов у зазначених справах має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За змістом п. 3 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, крім іншого, вказує, що на протязі тривалого часу подавав до правоохоронних органів численні заяви про кримінальне правопорушення вчинене співробітниками ЦСБУ в Харківській області під час обшуку в офісі ТОВ «СтіпХост» 16.04.2015 року, проте відомості про зазначене внесені до ЄРДР лише 01.09.2015 року. Між тим, жодних доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.
Крім того, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував бездіяльністю слідчих, вважаючи незаконними їх процесуальні рішення з огляду на їх скасування.
Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Такі процесуальні рішення, на які посилається позивач, та розцінені як бездіяльність та неправильне визначення слідчим обсягу і характеру дій при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірні правовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб за здійснення функцій органу досудового розслідування.
Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права і оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.
Ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова про часткове задоволення скарг позивача, постанова виконуючого обов'язки військового прокурора сил антитерористичної операції про скасування постанови слідчого свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає позивач.
Колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій, бездіяльності відповідача.
З огляду на наведене висновок спеціаліста психолога від 25 жовтня 2018 року, що міститься в матеріалах справи, не має правового значення (т.1 а.с. 80-85).
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - І.О. Бровченко
О.В. Маміна