Справа № 638/8904/19 Суддя суду 1 інстанції: Семіряд І.В.
Провадження № 33/818/1032/19
11 вересня 2019 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Чопенко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1974 року народження, громадянка України, мешканка м. Харків
- визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.
Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 21.05.2019 року о 05 год. 20 хв. у м. Харкові по пр. Науки, 22, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mersedes», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поруш щеня координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я відмовилась у присутності двох свідків.
Не погодившись з постановою районного суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав судом не з'ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.
Захисником була отримана повістка для вручення ОСОБА_1 27.08.2019 року.
ОСОБА_1 та її захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з'явилися, що в силу вимог ст.294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішенням, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
В протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1) працівником поліції зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків.
Більш того, факт відмови саме ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується письмовим поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3-4).
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали.
Доводи ОСОБА_1 про те, що їй не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, є безпідставними та спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських (а.с. 7).
Також судом не приймається посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не місять її направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735 - «водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я».
Проте матеріали справи та пояснення свідків підтверджують той факт, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager» або в закладі охорони здоров'я.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Порушень вимог ст.268 КУпАП апеляційний суд не вбачає.
Посилання ОСОБА_1 на те, що поліцейський не надав сертифікат відповідності робочого засобу вимірювальної техніки апеляційним судом не приймається, оскільки матеріали справи не місять даних, що ОСОБА_1 вимагала пред'явлення цих документів відповідно до ч. 5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а вони надаються лише на вимогу водія.
Крім того, посилання ОСОБА_1 про те, що Газоаналізатор (алкотестер) Drager Alcotest 6820 нормативно не допущений до роботи спростовується листом представника фірми Drager Safety AG&Co KGaA Тимофеєвої О до Президента ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл» Шерстюку Р.В. від 06.07.2018 року, в якому зазначено, що Міністерством економічного розвитку та торгівлі України 01.09.2014 року був виданий Сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2014, серед яких є і Алкотестер (газоаналізатор ) Drager Alcotest 6820.
Протокол та інші матеріали справи не містить письмової вимоги щодо надання сертифікату відповідності з боку ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в мотивувальній частині постанови зазначено прізвище ОСОБА_6 замість ОСОБА_1 апеляційним судом не приймається, оскільки це технічна помилка, яку суддя виправив на підставі постанови від 29 липня 2019 року.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР України, в результаті чого скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року, щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду Я.В. Чопенко