18 вересня 2019 року
справа № 703/908/19 провадження № 22-ц/82/307/19 категорія на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
секретаря: Анкудінова О.І.
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1
суб'єкт оскарження: Смілянський МВ ДВС головного територіального управління юстиції у Черкаській області
стягувач: ОСОБА_1
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року (постановлену в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Прилуцького В.О.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюка О.В про накладення штрафу від 01 березня 2019 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюка О.В про накладення штрафу від 01 березня 2019 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1
Роз'яснено ОСОБА_1 право на оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу до суду адміністративної юрисдикції.
Ухвала суду мотивована тим, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема, щодо виконання постанов державного виконавця про накладення штрафу можливе до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року як незаконну та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що після закриття провадження Смілянським міськрайонним судом Черкаської області, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із аналогічною скаргою, як це було роз'яснено йому Смілянським міськрайонним судом Черкаської області.
Однак, 15 квітня 2019 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду йому було відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено, що спір відносить до юрисдикції загальних судів.
02 липня 2019 року постановою шостого апеляційного адміністративного суду в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду йому було відмовлено.
Вважає, що Смілянський міськрайонний суд Черкаської області постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, прийшов до помилкового висновку, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , оскільки визнано, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно частини першої статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.
Водночас, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, ухвалених, зокрема, у господарських та цивільних справах.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця під час примусового виконання ним рішення цивільного суду здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» містить правило, відповідно до якого оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив (у даному випадку до господарського суду).
Будь-яких особливостей чи винятків із наведеного правила щодо оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафу норми Закону України «Про виконавче провадження» чи будь-якого іншого законодавчого акту не містять.
При цьому, частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом стосується виключно виконавчих проваджень, у яких виконуються не рішення судів, а рішення інших органів.
У тому числі зазначена норма стосується виконавчих проваджень, які відкрито з виконання згаданих постанов виконавця, які в силу пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами. При цьому, наведені положення частини другої статті 74 вищевказаного Закону жодним чином не поширюють юрисдикцію адміністративних судів на оскарження власне постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Отже, оскарження всіх постанов виконавця, у тому числі про стягнення штрафів, ухвалених у виконавчому провадженні з виконання рішення суду, здійснюється в порядку частини першої статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто виключно до суду, який видав виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ прийнятий у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду від 11 грудня 2016 року.
Отже, у справі, що розглядається, оскаржуване рішення прийняте у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, який у свою чергу виданий на виконання рішення місцевого цивільного суду.
З огляду на це, неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а матеріали справи підлягають поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюка О.В про накладення штрафу від 01 березня 2019 року скасувати, матеріали цивільної справи направити до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 18 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді