17 вересня 2019 року м. Черкаси
провадження № 22-ц/821/113/19
справа № 694/1742/18 категорія 331030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
головуючого: Єльцова В. О.
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.
секретаря: Поповій М. В.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
зацікавлена особа: Звенигородська міська рада Черкаської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року (прийняте суддею Дудніченком В. М.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Звенигородська міська рада Черкаської області, про визнання особи безвісно відсутньою,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Легниця Республіка Польща, безвісно відсутньою.
Свою заяву обґрунтовує тим, що 13.02.1988 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 .
Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Він з дружиною проживав в АДРЕСА_1 а зареєстровані АДРЕСА_2 , у будинку її матері, яка померла у 2017 році. ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером Ватутінського відділення «Приватбанку» в м. Ватутіне Черкаської області до січня 2009 року. З її слів йому стало відомо, що її підозрюють в привласненні банківських коштів і починаючи з 16.01.2009 по 19.01.2009 року дружина постійно перебувала на роботі при проведенні перевірки працівниками служби безпеки «Приватбанку». 19 січня 2009 року ОСОБА_2 пішла вранці на роботу і по даний час ні він, ні діти її не бачили, вона не дає про себе знати, втрачений будь-який зв'язок із нею, місце перебування не відоме.
09 лютого 2009 року він звернувся з відповідною заявою щодо розшуку дружини в правоохоронні органи Звенигородського PB УМВС України в Черкаській області і 17 лютого 2009 року отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка мотивована тим, що відносно ОСОБА_2 службою БЕЗ ГУ МВС України в Черкаській області порушено кримінальну справу № 3800900015 від 15.01.2009 року за ч. 5 ст. 191 КК України та оголошено в розшук ОРС № 100209005 від 31.03.2009 року, міра запобіжного заходу - арешт. Відносно громадянки ОСОБА_2 факт незаконного позбавлення волі та насильницької смерті не застосовувалися.
13.10.2011 року державним виконавцем ДВС Звенигородського РУЮ Марченко Н. М. складено акт опису й арешту майна при примусовому виконанні виконавчого листа 2-372/09 р. виданого 15.12.2010 року Звенигородським районним судом Черкаської області в цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, боргу в сумі 2415150,00 гривень та описано (будинок і майно) по АДРЕСА_3 .
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Звенигородського районного суду з позовом про визнання права власності на майно, виключення його з акту опису і звільнення з-під арешту. Рішенням суду від 28.12.2011 року позов задоволено частково. Визнано за ним право власності, без виділення частки в натурі та звільнено з-під арешту, 55 % будинковолодіння АДРЕСА_1 , земельну ділянку та майно.
З того часу будь-який зв'язок з ОСОБА_2 втрачено. Вона ні разу не зателефонувала, не написала листа, не повідомила іншим способом про місце свого перебування. Заявник з дітьми намагались встановити її місце знаходження, з цією метою вони зв'язувались із своїми знайомими, які проживають чи тимчасово працюють за кордоном, але намагання знайти дружину виявились безрезультатними. Він сам особисто виховував та утримував доньку і неповнолітнього сина і має право на отримання соціальної допомоги чи призначення субсидії при умові визнання дружини безвісно відсутньою, а також має право влаштувати своє особисте життя та придбати майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 08.04.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Звенигородська міська рада Черкаської області про визнання особи безвісно відсутньою - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 перебуває у розшуку в Україні та в міжнародному розшуку каналами Інтерполу з метою екстрадиції, а тому вважати її безвісно відсутньою неможливо.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У квітні 2019 року заявник ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року, постановити нове, яким визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Легниця Республіка Польща, безвісно відсутньою з 20 січня 2010 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі скаржник фактично зазначає повторно всі обставини, які були зазначені в заяві про визнання особи безвісно відсутньою. Крім того, вказує, що висновок суду не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, так як оголошення розшуку особи у зв'язку з порушенням кримінального провадження не перешкоджають визнанню його безвісно відсутньою. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що у зв'язку з даною обставиною він має право на отримання соціальної допомоги чи призначення субсидії при умові визнання дружини безвісно відсутньою, а також має право влаштувати своє особисте життя та придбати майно.
Відзив на апеляційну скаргу на апеляційну скаргу не надходив.
Надходження апеляційної скарги
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2019 року справу призначено до розгляду на 23 липня 2019 року.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.
Відповідно до ч. 5 ст 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв'язку з чим було передано дана цивільна справа для розгляду.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду в особі судді Єльцова В. О. від 06.08.2019 вказану цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
13.02.1988 року заявник зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.9).
Заявник з дружиною ОСОБА_7 проживали в АДРЕСА_1 , а зареєстровані АДРЕСА_2 (а.с.21, 22).
09.02.2010 року заявник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області про розшук та встановлення місця перебування його дружини ОСОБА_7 (а.с.12).
Як вбачається з копії постанови Звенигородського РВ УМВС України в Черкаській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.02.2010 року, в порушенні кримінальної справи за ст.ст.115, 46 КК України по факту безвісного зникнення ОСОБА_7 відмовлено, оскільки ОСОБА_2 підозрюється к привласненні банківських коштів, відносно неї порушено кримінальна справа від 15.01.2009 року по ст.191 ч.5 КК України та її оголошено в розшук 31.03.2009 року, міра запобіжного заходу - арешт. (а.с.13)
13.10.2011 року державним виконавцем ДВС Звенигородського РУЮ Марченко Н.М. складено акт опису й арешту майна при примусовому виконанні виконавчого листа 2-372/09 року виданого 15.12.2010 року Звенигородським районним судом Черкаської області в цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, боргу в сумі 2415150,00 гривень та описано (будинок і майно) по АДРЕСА_3 (а.с.14-16)
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.12.2011 року визнано за ОСОБА_1 право власності, без виділення частки в натурі та звільнено з-під арешту, 55 % будинковолодіння АДРЕСА_3 , земельну ділянку та майно. (а.с.17-18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду Черкаської області
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справа підлягає розгляду Черкаському апеляційному суді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін для розгляду справи.
Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Заявник ОСОБА_1 на розгляд апеляційної скарги не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яку заявник просить визнати безвісно відсутньою, перебуває у розшуку в Україні та у міжнародному розшуку каналами Інтерполу з метою екстрадиції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи.
Суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Колегія суддів, вважає за важливе відзначити, що правовий статус осіб, зниклих безвісти, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17 зроблено висновок, що «Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Зазначена норма передбачає перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпні усі можливості для її знаходження.
Згідно ч. 3 ст. 43 ЦК України порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
З аналізу вищезазначених норм права, суд першої інстанції вірно зазначив, що суд може визнати особу безвісно відсутньою за умови якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей, що вона проживає у своєму житлі, і місце її перебування має бути невідомим.
Звертаючись до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, ОСОБА_1 обґрунтував як причину звернення необхідність отримання соціальної допомоги чи оформлення субсидії, а також на право влаштувати особисте життя та придбати майно.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 31 березня 2009 року оголошена в розшук за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, міра запобіжно заходу - арешт.
Крім того, згідно повідомлення №ІР/164/23/01 від 24.02.2017 року сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП в Черкаській області, згідно бази даних ASF Генерального секретаріату Інтерполу громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у міжнародному розшуку каналами Інтерполу з метою екстрадиції з 14.12.2016 року за матеріалами УЗЕ ДЗЕ в Черкаській області за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. (а.с.41)
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.05.2018 року надано дозвіл відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лєгниця, республіки Польща, останнє місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки України, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України на здійснення спеціального досудового розслідування. (а.с.39-40).
Отже, зазначені обставини вказані у рішенні місцевого суду, з чим погоджується колегія суддів, дають підстави вважати про навмисну відсутність ОСОБА_2 в місці її постійного проживання та унеможливлюють встановлення юридичного складу, який необхідний для визнання особи безвісно відсутньою.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладено у мотивувальній частині, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду щодо їх оцінки.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви з підстав її недоведеності.
Доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_1 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 367, 368, 374,375 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Звенигородська міська рада Черкаської області про визнання особи безвісно відсутньою, залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законом.
Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді