Провадження № 11-кп/803/2011/19 Справа № 192/738/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, якою відмовлено у задоволені заяви засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції в судовому засіданні не вислухав його думку, не надав йому можливості сказати жодного слова, чим порушив його права.
Вказує на те, що він раніше звільнявся умовно-достроково, при цьому під час цього строку правопорушень не вчинював.
Також зазначає, що він має заохочення та працевлаштований, а тому своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2019 рокувідмовлено у задоволені заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, підстав для визнання засудженого ОСОБА_7 таким, що належно ставиться до праці - відсутні, оскільки засуджений хоча і працює, а наявні заохочення застосовані до нього хоча і носять систематичний характер та застосовані за весь період відбування покарання, проте застосовані в основному за підсумками роботи відповідних кварталів року, а не за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
Також судом враховано те, що ОСОБА_7 неодноразово засуджений за ряд тяжких злочинів, а також, що він двічі був звільнений від відбування покарання умовно-достроково, звільнений на підставі Закону України «Про амністію», а також засуджений з іспитовим строком, проте знову вчинив ряд тяжких злочинів, що характеризує засудженого як особу, яка схильна до систематичної злочинної діяльності, а вказана поведінка свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо своєї поведінки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не можна визнати поведінку засудженого як сумлінну, а відбуття ним певної частини покарання та наявність позитивної характеристики не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 , який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а ухвалу суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення, суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений на цей час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Так, застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, судом обґрунтовано враховано, що сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, тобто наявність п'ятьох заохочень, відсутність стягнень, працевлаштування, не свідчить про належне і систематичне позитивне ставлення до праці, оскільки при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення враховуються дані у сукупності з усіма іншими обставинами за весь період перебування у виправній установі.
Судом також було враховано, що засуджений ОСОБА_7 відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований різноробочим в ССЦ-3, до праці ставиться задовільно, стягнень не має, характеризується задовільно, має п'ять заохочень (а. п. 20), однак зазначені заохочення застосовані за весь період відбування покарання, крім того, мав два стягнення 04 листопада 2016 року та 26 серпня 2016 року, які хоч і погашені, але рішенням комісії установи 05 квітня 2019 року було відмовлено ОСОБА_7 у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст.81 КК України як особі, що не довела свого виправлення.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про не доведення засудженим свого виправлення з посиланням на ті обставини, що за весь період відбування покарання не можна визнати поведінку ОСОБА_7 сумлінною, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги засудженого щодо наявності заохочень та його працевлаштування, підтверджується наданими матеріалами, але виконання засудженим своїх прямих обов'язків має враховуватись у сукупності з усіма іншими обставинами.
Твердження ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції в судовому засіданні не надав йому можливості висловити свою думку щодо його умовно-дострокового звільнення не приймається до уваги, оскільки відповідно до журналу судового засідання від 04 червня 2019 року та звукозапису вказаного судового засідання на технічному носії відсутні бажання засудженого доповнити своє клопотання в судовому засіданні, що не свідчить про порушення судом права засудженого давати пояснення (а. п. 35-36).
Посилання засудженого на те, що він вже неодноразово звільнявся умовно-достроково та не порушував умови звільнення не є слушним, оскільки хоча ОСОБА_7 і звільнявся від відбування покарання як на підставі Закону України “Про амністію”, так і умовно-достроково, однак знову вчиняв ряд тяжких злочинів, що свідчить про відсутність належних висновків у засудженого щодо його поведінки та характеризує його як особу, яка схильна до систематичної злочинної діяльності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог його апеляційної скарги слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2019 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2019 рокущодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4