Провадження № 22-ц/803/7378/19 Справа № 172/275/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 27
16 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2019 року
по цивільній за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2011 року банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 27.02.2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 31 777,03 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 7 422,05 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 066,32 грн.; заборгованості по пені - 13 320,18 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 979,10 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 489,38 грн. - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 24.11.2011 року в розмірі 31 777,03 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Договором № б/н від 24.11.2011 року в розмірі 10 055,70 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що долучена до матеріалів справи копія Анкети-заяви позичальника містить підпис ОСОБА_1 , чим останній дав згоду на укладення кредитного договору. На підставі договору від 24.11.2011 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка. Банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 055,70 грн., суд першої інстанції виходив з того, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням положень вказаної статті, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі заявлених вимог в апеляційній скарзі та вирішуючи позовні вимоги, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 24.11.2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому позивач повинен був надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.
Як убачається з тексту Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" від 24.11.2011 року, в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я по-батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо.
Крім того, у бланку Анкети-заяви передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold», однак відповідна графа не заповнена.
Таким чином, посилання позивача, що відповідач був належним чином ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно заяви своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають договір банківського обслуговування, є неправомірними, оскільки позивач не надав до суду належних доказів щодо укладення між сторонами договору та досягнення ними згоди щодо всіх умов кредитного договору.
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Така позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15), від 22.03.2017 року (№ 6-2320цс16) та постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року (№ 61-787св18), від 24.05.2018 року (№ 61-5247св18), від 13.06.2018 року (№ 61-5191св18).
Проте, АТ КБ "ПриватБанк", в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано належних доказів в підтвердження своїх вимог.
Колегія вважає, що доводи позивача, з приводу того, що підписання Анкети-заяви позичальником є приєднання до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, оскільки заява є невід'ємною частиною кредитного договору, визнання відповідачем факту підписання заяви та отримання кредитної картки, не варті уваги, оскільки, із підписаної Анкети-заяви не вбачається, який саме розмір кредитного ліміту за платіжною карткою установлений позичальнику, який встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами та на який строк, що унеможливлює встановлення обставин дійсних намірів відповідача щодо отримання відповідної визначеної суми коштів.
Тобто, Анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався.
Згідно до наданого АТ КБ "ПриватБанк", у підтвердження заявлених позовних вимог, розрахунку заборгованості відповідача за спірним кредитним договором станом на 27.02.2019 року (без наведення відповідного розрахунку його складових), вбачається, що заборгованість становить 31 777,03 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 7 422,05 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 066,32 грн.; заборгованості по пені - 13 320,18 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 979,10 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 489,38 грн. - штраф (процентна складова).
Виходячи зі змісту ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.
Згідно п.17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ. Постановою Національного банку № 22 від 21.01.2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.
АТ КБ "ПриватБанк", під час розгляду справи в суді першої інстанції, не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно заяви б/н від 24.11.2011 року та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.
Проте, відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.
Однак, банком це зроблено не було, внаслідок чого колегія суддів прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору, саме на тих умовах які заявлені позивачем.
Тобто, позивач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів виникнення договірних правовідносин між ним та позичальником ОСОБА_1 , та відповідно, порушення ним кредитних зобов'язань.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Згідно ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2019 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко