Провадження № 22-ц/803/7163/19 Справа № 176/2049/18 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 27
16 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року
по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.08.2012 року банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 4 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 19.08.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 13 137,11 грн., яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 046,68 грн.; заборгованості по пені - 7 885,11 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 601,77 грн. - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 09.08.2012 року в розмірі 13 137,11 грн. та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що долучена до матеріалів справи копія Анкети-заяви позичальника містить підпис ОСОБА_1 , чим остання дала згоду на укладення кредитного договору. На підставі договору від 09.08.2012 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка. Банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що Анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався, зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують розмір встановленого відповідачу кредитного ліміту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 09.08.2012 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому позивач повинен був надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.
Як убачається з тексту Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09.08.2012 року, в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я по-батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо.
Крім того, у бланку Анкети-заяви передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold», однак відповідна графа не заповнена.
Таким чином, посилання позивача, що відповідач був належним чином ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно заяви своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають договір банківського обслуговування, є неправомірними, оскільки позивач не надав до суду належних доказів щодо укладення між сторонами договору та досягнення ними згоди щодо всіх умов кредитного договору.
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Така позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15), від 22.03.2017 року (№ 6-2320цс16) та постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року (№ 61-787св18), від 24.05.2018 року (№ 61-5247св18), від 13.06.2018 року (№ 61-5191св18).
Проте, АТ КБ "ПриватБанк", в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано належних доказів в підтвердження своїх вимог.
Колегія вважає, що доводи позивача, з приводу того, що підписання Анкети-заяви позичальником є приєднання до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, оскільки заява є невід'ємною частиною кредитного договору, визнання відповідачем факту підписання заяви та отримання кредитної картки, не варті уваги, оскільки, із підписаної Анкети-заяви не вбачається, який саме розмір кредитного ліміту за платіжною карткою установлений позичальнику, який встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами та на який строк, що унеможливлює встановлення обставин дійсних намірів відповідача щодо отримання відповідної визначеної суми коштів.
Тобто, Анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався.
Згідно до наданого АТ КБ "ПриватБанк", у підтвердження заявлених позовних вимог, розрахунку заборгованості відповідача за спірним кредитним договором станом на 19.08.2018 року (без наведення відповідного розрахунку його складових), вбачається, що заборгованість становить 13 137,11 грн., яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 046,68 грн.; заборгованості по пені - 7 885,11 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 601,77 грн. - штраф (процентна складова).
Виходячи зі змісту ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.
Згідно п.17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ. Постановою Національного банку № 22 від 21.01.2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.
АТ КБ "ПриватБанк", під час розгляду справи в суді першої інстанції, не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно заяви б/н від 09.08.2012 року та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.
Проте, відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.
Однак, банком це зроблено не було, внаслідок чого колегія суддів прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору, саме на тих умовах які заявлені позивачем.
Тобто, позивач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів виникнення договірних правовідносин між ним та позичальником ОСОБА_1 , та відповідно, порушення нею кредитних зобов'язань.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Таким чином, розглядаючи позов, саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем, колегія суддів вважає позовні вимоги, в задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції, такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2019 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко