Провадження № 22-ц/803/8150/19 Справа № 180/199/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
17 вересня 2019 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м.Марганець в особі Марганецької міської ради, третя особа - Друга нікопольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади м.Марганець в особі Марганецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 та після його смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та вона є спадкоємицею даного майна за законом.
Вказувала, що у грудні 2018 року вона звернулась до державного нотаріуса другої Нікопольської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами.
Зазначала, що через відсутність оригіналів відповідних правовстановлюючих документів на частину домоволодіння їй було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва.
Посилаючись на те, що від спадщини не відмовляється та має намір її прийняти, на час смерті батька та чоловіка проживала у спірному домоволодінні, що свідчить про фактичне прийняття спадщини, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, зазначала, що рішенням суду за нею було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку, отриману ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4
Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, з врахуванням висновків Верховного суду, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори Дрябловою Н.Ф. 17 грудня 1994 року, ОСОБА_2 заповідав все своє майно, в тому числі і жилий будинок з господарчими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 і не добудований будинок, розташований в АДРЕСА_1 , в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.113 на звороті).
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с.Марганець в особі Марганецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , отриману ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради народних депутатів від 17 березня 1994 року №124/2 ОСОБА_2 дозволено будівництво нового будинку замість старого по АДРЕСА_1 жилою площею 31 кв.м. та загальною площею 56.6 кв.м. Старий будинок знести (а.с.11).
Згідно висновку про вартість об'єкту оцінки від 04 липня 2018 року, об'єктом оцінки є житловий будинок з господарчими будівлями, який включає в себе житловий будинок літ.А - загальною площею 51,2 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м. (а.с.15).
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Другої нікопольської нотаріальної контори із документами для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_2
Державним нотаріусом Другої нікопольської державної нотаріальної контори Апальковим Є.В. постановою від 05 грудня 2018 року у видачі свідоцтва відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на вищезазначене нерухоме майно (а.с.5).
Дослідивши копію спадкової справи №511/2009, яка була заведена після смерті ОСОБА_2 , встановлено, що 22 червня 2015 року ОСОБА_1 зверталася до Марганецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.110).
Постановою державного нотаріуса Марганецької державної нотаріальної контори Ковтюх А.В. від 22 червня 2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 на 1/2 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки спадкоємцем не надано документу, що підтверджує право власності на 1\2 частки житлового будинку, не надано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а.с.112).
Відповідно довідки-характеристики Марганецького МБТІ від 24 листопада 1994 року, ОСОБА_2 був власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 квітня 1969 року, яке складалося з двох житлових будинків: «А» - 1927 року будівництва, процент зносу 60%, та житлового будинку «Б», готовність 36%, погріб, вбиральня та споруди (а.с.10).
Згідно довідки про погодження прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію від 07 грудня 2009 року, виданої заступником міського голови Компанійцем А.К. - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спадкоємцям ОСОБА_2 , виконком Марганецької міської ради рішенням №467/1 від 18 листопада 2009 року погоджує прийняття в експлуатацію нового житлового будинку замість старого житловою площею 51,2 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м, з господарчими будівлями, рішення виконкому від 18 листопада 2009 року №467/1, за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.9), вказана довідка видана для надання інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області для завершення процедури введення в експлуатацію вказаного будинку.
Позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 не завершили процедуру введення вказаного будинку в експлуатацію, доказів того, що будинок введений в експлуатацію, суду не надано, введення в експлуатацію будівель законом покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію, оскільки довідка про погодження прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію від 07 грудня 2009 року видавалась вже ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , процедурою введення в експлуатацію займалися саме вони, то підстави для визнання права власності на 1/2 частку будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що процедурою введення в експлуатацію спірного домоволодіння займалася позивач та її чоловік, а тому підстави для визнання права власності на 1/2 частку будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно з частинами першою, другою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до статей 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Якщо будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного жилого будинку та господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку, а сам житловий будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом, такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування".
У листі Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 "Щодо порядку оформлення документів у разі смерті власника нерухомого майна" визначено, що оскільки на нерухоме майно не було оформлено право власності, то таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.
Якщо будівництво житлового будинку розпочато спадкодавцем на підставі дозвільних документів, наданих у відповідності до вимог законодавства, права забудовника після смерті останнього є предметом спадкування і у разі їх заперечення підлягають встановленню за рішенням суду.
Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім того ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем до позову були долучені докази, з яких вбачається, що правові підстави для визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння після смерті ОСОБА_2 відсутні.
Так спадкодавець ОСОБА_2 не закінчував будівництво спірного домоволодіння, не вводив його в експлуатацію та не реєстрував за собою право власності на нього.
Спадкодавець ОСОБА_2 мав дозвіл на будівництво нового житлового будинку зі знесенням старого будинку (а.с. 11).
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року, на підставі якого за нею визнано право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, не можуть бути підставою для задоволення її позову, оскільки вказане рішення судами вищих інстанцій не переглядалось.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.