Справа № 2-762 /09
05 жовтня 2009 року
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді Поліщук С.В.
при секретарі Дідух О.В.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача- ОСОБА_10
відповідачів ОСОБА_2,ОСОБА_3
представників відповідачів -ОСОБА_4,ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Озерцівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Озерцівської сільської ради від 23.05.2002 року № 25 та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності , визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що разом із відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_7 ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно, що належало його матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Спадкове майно складалось з 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності № 25 від 23.05.2002 року/06.07.2004 року, виданого Озерцівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області та зареєстрованого в ВОБТІ ; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АТП "Волинь" Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області розміром 2,48 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Вказує, що після смерті матері прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та користування спадковим майном в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини.
В листопаді 2007 року після укладення мирової угоди,визнаної ухвалою Ківерцівського районного суду,йому стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 в 2004 році оформила свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно померлої ОСОБА_8 Таким чином вважає, що оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_8 було порушено його права як спадкоємця по закону першої черги.
За роз»ясненнями по питанню прийняття спадщини після смерті матері він звернувся до нотаріальної контори в липні 2004 року .
Просить визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Озерцівської сільської ради №25 від 23.05.2002р., свідоцтво про право власності № 25 від 23.05.2002 року/06.07.2004 року, виданого Озерцівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області та зареєстрованого в ВОБТІ за № 61 в книзі 2 та свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 в м. Рівне 9 вересня 2004 року Степанюк Н.О., державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори та визнати за ним право власності на частку спадкового майна після смерті матері -ОСОБА_8
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та його представник -ОСОБА_10, позов підтримали по зазначених у заяві обставинах , просять визнати оскаржувані рішення та свідоцтва незаконними та визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом , яке складається з 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1; 1/2 частини права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності АТП "Волинь" Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області розміром 2,48 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Просять позов задовольнити.
Представник відповідача Озерцівської сільської ради -ОСОБА_4,позов не визнала , пояснила суду , що свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 було видано на ім'я померлої ОСОБА_8 законно, оскільки це слідувало з даних погосподарської книги № 3 за 2001 рік. Видача свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку на ім'я померлої ОСОБА_8 не порушувало прав третіх осіб, оскільки її право власності ніким не оспорювалось. А відповідно вважає законним і рішення виконкому Озерцівської сільської ради № 25 від 23.05.2002 року на підставі якого було оформлено право власності на житловий будинок належний ОСОБА_8,в с. Небіжка Ківерцівського району за нею.Просить в позові відмовити.
Відповідач- ОСОБА_2. позов не визнала і пояснила, що після смерті матері- ОСОБА_8 спадщину прийняла лише вона, подавши заяву до нотаріальної контори за місцем останнього проживання спадкодавця в м. Рівне. Крім того, вступила в управління всім спадковим майном шляхом обробітку земельної ділянки, догляду за Ѕ частини житлового будинку.
Зазначає, що позивач не міг проживати разом із померлою матір'ю, оскільки остання проживала тривалий час перед смертю в м. Рівне. Також пояснила, що позивач є таким, що відмовився від спадщини, оскільки у встановлений законом строк не прийняв її: до нотаріальної контори з письмовою заявою не звертався, у фактичне володіння спадковим майном не вступав. На підтвердження останнього пояснила, що будинок АДРЕСА_1 має дві окремі ізольовані квартири, одна з яких належала померлій ОСОБА_8, а інша належить позивачеві на праві власності . Таким чином будинок фактично розділений в натурі - має окремі входи, окремі подвір'я; на квартири оформлено окремі будинкові книги, окремо сплачуються необхідні платежі. Ключів від квартири померлої матері у позивача не було. За таких обставин позивач не міг вступити у володіння спадковим майном .
Крім того, відповідач- ОСОБА_2. заявила про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності (8 років з моменту відкриття спадщини).Просить в позові відмовити.
Представник відповідача-ОСОБА_2-ОСОБА_5, дав аналогічні пояснення .В задоволенні позову також просить відмовити.
Відповідачі по справі- ОСОБА_7 та ОСОБА_3 позов також не визнали. Пояснили суду, що будинок АДРЕСА_1 був побудований їх батьками- ОСОБА_11 та ОСОБА_8.у 1963 році. За життя батьків будинок був розділений на 2 квартири. Одну квартиру було передано сім'ї позивача, який і оформив право власності на неї. Право власності на другу квартиру було оформлено на батьків, з якими проживала ОСОБА_12 і якій вказане житло заповідалось, про що і було складено відповідний заповіт. Як спадкоємці за законом вони на спадкове майно не претендують. Самостійних вимог на предмет спору не заявляють. Позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими, а тому в позові просять відмовити так як сім»єю позивача велось окреме господарство , були окремі земельні ділянки .Матір-ОСОБА_8 до смерті доглядала її дочка -відповідач по справі-ОСОБА_2., яка фактично вступила в управління спадковим майном .
Заслухавши пояснення сторін по справі ,їх представників, свідків , суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається , що рішенням виконкому Озерцівської сільради № 25 від 23.05.2002 року та свідоцтво про право власності № 25 від 23.05.2002 року/06.07.2004 року, виданого Озерцівською сільською радою Ківерцівського району, яким було визнано право власності за ОСОБА_8 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.Позивач не заперечив той факт, що 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 належала на праві власності його матері - ОСОБА_8
Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року визнається , що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном , або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено , що позивач-ОСОБА_1 прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, не надав суду належних доказів на підтвердження вказаної обставини.
Так, позивач зазначив, що на момент відкриття спадщини проживав в Ѕ частині будинку АДРЕСА_1, яка йому належала на праві власності , а 1/2 частина якого належала спадкодавцеві- ОСОБА_8. У той же час згідно поданих відповідачем- ОСОБА_2. доказів (архівна довідка від 14.09.2009р №14/Л-233з, абонентні книги про оплату комунальних платежів) слідує, що спірний будинок складається з двох ізольованих квартир. Земельні ділянки ,якими користувались спадкодавець-ОСОБА_8,та позивач по справі-ОСОБА_1 були розділені між ними і кожний обробляв свою земельну ділянку окремо, окремо сплачувався земельний податок.
Інші пояснення позивача на те, що він прийняв спадщину шляхом користування іншим спадковим майном не приймається судом до уваги, оскільки відповідно ст.ст. 58, 60 ЦПК України дані обставини не доведені позивачем належними доказами.
Пунктом 113 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Мін'юсту України від 14.06.1994 № 18/5 із змінами, внесеними згідно з наказом Мін'юсту № 51/5 від 17.10.2000, яка була чинна з моменту відкриття спадщини і до закінчення шестимісячного строку її прийняття (з 28.12.2001 року по 28.05.2002 року), встановлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.Жодного із зазначених доказів позивач суду не надав.
Позивачем також не надано суду доказів, які підтверджують подання ним заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем знаходження майна (Ківерцівский район Волинської області) чи за останнім місцем проживання спадкодавця (м. Рівне).
Відсутність у позивача належних доказів оцінюється судом як свідчення того, що позивач у встановленому порядку не прийняв спадщину.
6 листопада 2007 року ухвалою Ківерцівського районного суду було визнано мирову угоду між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, предметом спору якого було погодження користування земельною ділянкою, як між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Дану угоду позивач підписав, чим не заперечував право власності відповідача- ОСОБА_2. на частину будинку. В апеляційному порядку ухвала не оскаржувалась і є чинною. Крім того відповідачі по справі -ОСОБА_3, та ОСОБА_7, в судовому засіданні показали, що після смерті спадкодавця -ОСОБА_8,відповідач по справі- ОСОБА_2., почала користуватись земельною ділянкою , Ѕ частиною житлового будинку ,так як на момент відкриття спадщини була прописана в АДРЕСА_1 .
Таким чином , суд приходить до висновку, що позивач по спарві-ОСОБА_1, не прийняв спадщини після смерті матері -ОСОБА_8,а тому підстав для задоволення позову немає.
Крім того, відповідач по справі ОСОБА_2 подала заяву про застосування судом наслідків пропущення позивачем строків позовної давності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Розглядаючи позови спадкоємців про визнання за ними права на частку спадкового майна, а свідоцтва про право на спадщину - недійсним щодо цієї частки суд має враховувати дотримання позивачем, як передбаченого ст. 549 ЦК УРСР шестимісячного строку на прийняття спадщини, так і встановленого ст. 71 цього Кодексу загального строку позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до діючої на момент відкриття спадщини статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки відкриття спадщини відбулось ІНФОРМАЦІЯ_1 року, для спадкодавця, який належним чином прийняв спадщину, строк позовної давності починається з дня прийняття спадщини. З дня прийняття спадщини спадкоємець протягом строку позовної давності повинен також дізнатись про порушення свого права, якщо таке має місце.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення виконкому Озерцівської сільської ради від 23.05.2002 року та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.
Таким чином відповідачі не вчинили дій з порушенням вимог чинного законодавства, які б порушили цивільні права та інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.) позивач ОСОБА_1,є інвалідом 2-гої групи , а відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України « Про Державне мито» звільнений від сплати судого збору. При таких обставинах судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 10, ч.1 ст. 11, ст.ст. 60, 61, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, ст. 527,529,548,549 п.1,560 ЦК України в редакції 1963 року ,суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Озерцівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Озерцівської сільської ради № 25 від 23.05.2002 року, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності №25 від 23.05.2002/06.07.2004 року, виданого Озерцівською сільською радою, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 9 вересня 2004 року та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис
Копія вірна
Головуючий по справі С.В. Поліщук