ун. № 759/1121/19
пр. № 2-а/759/112/19
18 вересня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Коваль О.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Вінницькій області Вишневської Ірини Петрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва як адміністративного суду із позовом до інспектора УПП у Вінницькій області Вишневської І.П. про скасування постанови ЕАВ № 852349 від 11.01.2019 р. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.01.2019 р., поліцейським УПП у Вінницькій області відносно нього було винесено зазначену постанову, відповідно до якої було зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив правила обгону, чим порушив п. 1.4.9.е ПДР та призначено штраф у розмірі 425 грн. Як доводить позивач, вищенаведена постанова є протиправною та підлягає скасуванню, так як 11.01.2019 р. після 16 год. він прямував по автомобільній дорозі М-12 «Стрий-Знам'янка» на автомобілі «БМВ Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , коли раптово автомобіль іншого учасника дорожнього руху, виїжджаючи з узбіччя перекрив йому смугу руху, по якій він рухався. Щоб не допустити зіткнення, він був вимушений здійснити обгін, діючи у стані крайньої необхідності відповідно до ст. 15 КУпАП, після чого був зупинений працівниками поліції. Під час винесення постанови йому не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не повідомлено ПІБ особи, що здійснює розгляд тощо.
Згідно ухвали від 24.01.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо даних про обставини справи, суд з урахуванням ненадходження від відповідача відзиву на адресу суду у визначений йому строк, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно визначень, що містяться у п. 1.10 Правил дорожнього руху, випередженням є рух транспортного засобу зі швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі; обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Відповідно до підп. «е» п. 14.6 Правил дорожнього руху обгін заборонено на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП України, адміністративна відповідальність наступає за порушення правил обгону.
Як вбачається із постанови від 11.01.2019 р. серії ЕАВ № 852349, і не заперечується позивачем, ОСОБА_1 того дня близько 16.20 керуючи т/з «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 на у Вінницькому районі на а/д М-12 «Стрий-Знам'янка» , здійснив обгін на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, чим порушив п. 14.6.е ПДР. За результатами розгляду справи про адмінправопорушення ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні правил обгону і притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн.
Як зазначив заявник, його дії були зумовлені раптовим виїздом із узбіччя іншого учасника дорожнього руху, а відтак з метою уникнення зіткнення він був вимушений здійснити обгін діючи у стані крайньої необхідності.
У відповідності зі ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
За положеннями ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Оцінюючи надані ОСОБА_1 пояснення не вбачається достатньо підстав вважати доведеним стан крайньої необхідності самою лише вказівкою на виїзд із узбіччя іншого учасника дорожнього руху, що перекрив йому траєкторію руху. Самим позивачем не достатньо описано дії іншого учасника події, що зумовив стан крайньої необхідності. Із обставин справи встановлено, що а/д М-12 має дві смуги для руху в одному напрямку. Незрозумілим для суду залишається, яким чином інший учасник події виїхавши із узбіччя перекрив рух для автомобіля, що їхав у другій (крайній лівій) смузі дороги: проїхавши певну дистанцію у першій смузі чи відразу зайнявши другу смугу? Не з'ясованим із пояснень позивача наявність або відсутність автомобілів у першій (крайній правій) смузі руху. При вільному першому ряді для руху автомобілів водію «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , достатнім було б зайняти іншу смугу для руху, щоб уникнути зіткнення не виїжджаючи на смугу зустрічного транспорту і не порушуючи при цьому Правил дорожнього руху. Загальновизнаним правилом є звільнення від відповідальності за вчинене правопорушення особи, що діяла у стані крайньої необхідності. Проте, такий стан крайньої необхідності передбачає, що особа не мала можливості усунути виниклу небезпеку в інший спосіб, тобто без вчинення правопорушення, що позивачем доведено не було.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Окремо слід зазначити, що правопорушення у сфері дорожнього руху є вчиненими в динаміці, тому в суду є підстави вважати, що уповноважені особи стали безпосередніми свідками зазначеної події, які надали поведінці позивача належну оцінку і кваліфікацію. Одночасно, хоча дії іншого учасника, який ніби-то зненацька перекрив рух позивачу, підпадають під ознаки ч. 4 ст. 122 КУпАП, тобто спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили іншого учасника дорожнього руху різко змінити напрямок руху, вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, проте будь-яких підтверджуючих даних про притягнення останнього до адмінвідповідальності відсутні, що додатково вказує на односторонній характер порушення з боку позивача ОСОБА_1 .
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки обставини крайньої необхідності не були доведені сукупністю належних і допустимих доказів, у суду відсутні будь-які правові підстави вважати доведеним вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у стані крайньої необхідності.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121, 126, 247, 251, 268, 283, 284, 287- 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 90, 229, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Вінницькій області Вишневської Ірини Петрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду складено 18.09.2019 року.
Суддя Коваль О.А.