iменем України
3/330/301/2019
Справа № 330/1306/19
"08" серпня 2019 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, уродженця Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу засвідчено посвідченням водія серії НОМЕР_1 , виданим ДАІ МВС УВС м. Мелітополь, виданим 10.11.1998 року, за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Якимівського районного суду Запорізької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 0009205 від 14.06.2019 року, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу 14.06.2019 року о 15-11 годині у смт. Кирилівка, автовокзал АС-1 при перевірці водія транспортного засобу відповідно до посвідчення водія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який надавав послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом «ДЕУ НЕКСІЯ» державний номерний знак НОМЕР_2 виявлено порушення: здійснення господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим порушено вимоги ст. 58 Господарського кодексу України, а також без одержання ліцензії на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, передбаченої п. 24 ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання правопорушник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши надані до суду матеріали, оцінивши докази, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Дії ОСОБА_1 , відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції кваліфіковані як порушення ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Узагальнене поняття підприємницької діяльності дається в ст.42 Господарського кодексу, згідно якого підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець.
Діяльність виконавця підпадає під ознаки господарської (в тому числі підприємницької) діяльності, зазначені у ст.ст.3, 42 ГК України, тобто, здійснюється самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Додатково на це вказує оплатний, якщо інше не передбачено договором, характер надання послуг (ст.903 ЦК).
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито суть адміністративного правопорушення, а саме, не зазначені конкретні дії особи, які б полягали у реалізації об'єктивної сторони правопорушення, його вина, чи здійснював цю діяльність на власний ризик, з метою отримання особисто собі прибутку від надання цієї послуги, як суб'єкта, що здійснює господарську діяльність.
Так, в описовій частині протоколу про адміністративне правопорушення не викладено фактичних обставин правопорушення, не вказано, яким чином ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, чи мав умисел та мету на отримання прибутку, в чому полягала систематичність та регулярність надання таких послуг, не конкретизовані обставини, які дають достатні підстави визнати ОСОБА_1 суб'єктом правопорушення та наявність в його діях об'єктивної сторони правопорушення, яка передбачена у ст.164 КУпАП.
Крім того, в протоколі відсутні дані про отримання ОСОБА_1 доходу.
Всі ці обставини вказують на відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення за ст.164 КУпАП та на наявності в його діях об'єктивної сторони даного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять об'єктивних та переконливих відомостей, документальних доказів про те, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у розумінні ст.164 КУпАП. Так, в протоколі не знайшло відображення, в чому полягала самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з боку ОСОБА_1 , чи здійснював він взагалі таку діяльність як суб'єкт господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, в чому конкретно виявилося порушення з боку ОСОБА_1 .
Встановлені обставини свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення та докази, додані до нього не містять даних про те, що ОСОБА_1 здійснював регулярну, постійну та суттєву діяльність, як і те, що встановлений факт є провадженням певного виду господарської діяльності без наявних на те документів.
Також, у матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази про отримання ОСОБА_1 грошових коштів за надані послуги.
Відповідно до положень ст.8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Так, ст.62 Конституції передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З матеріалів справи вбачається, що протокол вказує на наявність лише припущень щодо вини ОСОБА_1 , факт здійснення ним господарської діяльності документально не підтверджений належними та допустимими доказами, що в сукупності свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Відповідно до ст.245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути заходу впливу в зв'язку і адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст.283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Водночас при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази на свій внутрішній розсуд, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 .07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину» залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, враховуючи положення ст.62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також враховуючи відсутність в матеріалах адміністративної справи беззаперечних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, уродженця Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу засвідчено посвідченням водія серії НОМЕР_1 , виданим ДАІ МВС УВС м. Мелітополь, виданим 10.11.1998 року, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржене особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області.
Суддя: