1Справа № 335/1640/19 2/335/1226/2019
16 вересня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Проценко А.М., за участю секретаря судових засідань Войтович Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди.
Свої вимоги обґрунтував тим, що Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №105о/с від 18.04.2016 по Управлінню патрульної поліції в м. Запоріжжі відповідно до ч. 9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_3 , який прибув з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 16.04.2016, призначено поліцейським та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером - НОМЕР_8. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.09.2017 №4590 ОСОБА_3 закріплений за службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», номерний знак НОМЕР_5.
О 07 годині 00 хвилин 03.10.2017 наряд Управління патрульної поліції в м.Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі УПП в м. Запоріжжі ДПП НП України) у складі лейтенанта поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції ОСОБА_6 на службовому автомобілі «TOYOTA PRIUS» номерний знак НОМЕР_5 заступив на службу із забезпечення публічної безпеки та порядку на території м. Запоріжжя. Перед початком несення служби 03.10.2017 ОСОБА_3 пройшов передрейсовий інструктаж з безпеки дорожнього руху та передрейсовий медичний огляд.
На підставі дорожнього листа №523 на жовтень 2017 року 03.10.2017 о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_3 здійснив виїзд на службовому автомобілі «TOYOTA PRIUS» номерний знак НОМЕР_5. Керування службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_3 здійснював на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В», виданого 05.09.2015 центром ДАІ №2303 МВС України.
Згідно з розстановкою сил та засобів 4-го батальйону УПП в м. Запоріжжі ДПП НП України 03.10.2017 з 08.00 год. по 20.00 год. 03.10.2017 патрулювання здійснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на вищевказаному автомобілі.
Приблизно об 09 год. 45 хв. 03.10.2017 ОСОБА_3 , керуючи службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , здійснював рух по пр.Металургів в напрямку вул. Тюленіна у м. Запоріжжі.
Під час руху на перехресті вул. Верхня та пр. Металургів у м. Запоріжжі, водій ОСОБА_3 допустив зіткнення із автомобілем «Citroen», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який стояв перед перехрестям у попутному з водієм ОСОБА_3 напрямку, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.
Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи №9-790 від 16.01.2018, у розглянутій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «TOYOTA PRIUS», держаний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.96 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «TOYOTA PRIUS» ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.96 Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією. Водій автомобіля «TOYOTA PRIUS» ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Citroen» шляхом своєчасного застосування заходів гальмування керованого ним автомобіля в момент виникнення небезпеки для руху.
У результаті порушень водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, водій ОСОБА_2 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 8-9 ребер зліва по передній пахвовій лінії, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №2691 від 08.11.2017 кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день.
Вироком Ленінського районного суду від 27.11.2018 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень та позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік.
При розгляді справи № 334/689/18 про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, також було встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді поліцейського Департаменту патрульної поліції України та момент скоєння ДТП виконував свої трудові (службові) обов'язки.
Відтак, збитки завдані в результаті ДТП, яка сталася з вини поліцейського Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_3 під час виконання ним своїх службових обов'язків, мають бути відшкодовані Депертаментом патрульної поліції.
Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 3074 від 15 березня 2018 року, проведеного Експертом-товарознавцем ОСОБА_8 за заявою ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Ситроен С1, номерний знак НОМЕР_4 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 249 116 грн. 01 коп.
Згідно з медичними довідками ОСОБА_2 з 03.10.2017 р. до теперішнього часу проходить курс лікування з приводу отримання тілесних ушкоджень.
Вартість лікування на теперішній час складає 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 26 коп.
Позивач просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень та понесені судови витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн., та витрати понесені за проведення експертирзи у розмірі 1100 гривень.
Ухвалою судді від 11.02.2019 року відкрито провадження по вказаній справі в порядку загального позовного провадження.
15.03.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги відповідач не визнає, просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач не є власником транспортного засобу та не доведена сума матеріальних збитків. Також вказав, що належним відповідачем повинна бути страхова компанія, транспортний засіб не належать позивачу, в зв'язку з чим він і не має права на відшкодування. Крім того, відповідач надав суду заяву про передання йому залишків транспортного засобу, в зв'язку з його повним знищенням.
Ухвалою суду від 08.05.2019 року клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції Малія О.М. про призначення автотоварознавчої експетизи задоволено, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
31.07.2019 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи.
Ухвалою суду 31.07.2019 року провадження по справі було відновлено, справу призначено до підготовчого судового засідання.
28.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить розглянути питання про передачу транспортного засобу після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, а у разі неможивості перендачі майна, зменшити розмір позовних вимог відповідно до вартості проданого майна.
28.08.2019 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.
16.09.2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення суми стягнення шкоди на суму 14820 грн. та про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №105о/с від 18.04.2016 по Управлінню патрульної поліції в м. Запоріжжі відповідно до ч. 9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_3 , який прибув з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 16.04.2016, призначено поліцейським та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером - НОМЕР_8. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.09.2017 №4590, ОСОБА_3 закріплений за службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», номерний знак НОМЕР_5 .
На підставі дорожнього листа №523 на жовтень 2017 року, 03.10.2017 о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_3 здійснив виїзд на службовому автомобілі «TOYOTA PRIUS» номерний знак НОМЕР_5. Керування службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_3 здійснював на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «В», виданого 05.09.2015 центром ДАІ №2303 МВС України.
Приблизно об 09 год. 45 хв. 03.10.2017 ОСОБА_3 , керуючи службовим автомобілем «TOYOTA PRIUS», реєстраційний номер НОМЕР_5 , здійснював рух по пр.Металургів в напрямку вул. Тюленіна у м. Запоріжжі.
Під час руху на перехресті вул. Верхня та пр. Металургів у м. Запоріжжі, водій ОСОБА_3 допустив зіткнення із автомобілем «Citroen», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який стояв перед перехрестям у попутному з водієм ОСОБА_3 напрямку, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.
Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи №9-790 від 16.01.2018, у розглянутій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «TOYOTA PRIUS», держаний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.96 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «TOYOTA PRIUS» ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.96 Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією. Водій автомобіля «TOYOTA PRIUS» ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Citroen» шляхом своєчасного застосування заходів гальмування керованого ним автомобіля в момент виникнення небезпеки для руху.
У результаті порушень водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, водій ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №2691 від 08.11.2017 кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день.
Вироком Ленінського районного суду від 27.11.2018 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина третьої особи ОСОБА_3 у скоєнні ДТП доведена.
Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 3074 від 15 березня 2018 року, проведеного експертом-товарознавцем ОСОБА_8 за заявою ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Ситроен С1, номерний знак НОМЕР_4 , пошкодженого у наслідок ДТП, становить 249 116 грн. 01 коп.
Згідно з медичними довідками ОСОБА_2 з 03.10.2017 р.до теперішнього часу проходить курс лікування з приводу отримання тілесних ушкоджень.
Вартість лікування на теперішній час складає 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 26 коп.
З урахуванням зменшення суми стягнення за заявою представника позивача на 14820 грн., відшкодуванню підлягають кошти в розмірі 238731,27 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч). Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб - то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Як зазначає позивач, після ДТП він зазнав тяжких моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. N 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП, яка виникла з вини відповідачів, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 20 000 гривень, який підлягає стягненню з відповідача, а саме: з Департаменту патрульної поліції на користь позивача.
За вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, оскільки дана справа не є складною та витрати на правову допомогу не підтверджені в повній мірі (зокрема шляхом надання квитанцій про проведення фактичного розрахунку), так само не надано суду підтверджень щодо здійснення витрат на проведення експертизи. Тому підлягають стягненню на користь ОСОБА_9 судові витрати у розмірі 7000 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1188 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_9 до Департаменту патьрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПННОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 238731 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 27 копійок.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції національної поліції України на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції національної поліції України на користь ОСОБА_9 судові витрати в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя: А.М. Проценко