Справа № 638/12895/19
Провадження № 2/638/4248/19
17 вересня 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатова К.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення недоотриманої суми пенсії, -
Ухвалою судді від 29.08.2019 року вищевказана заява залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме несплатою судового збору та позивачу надано строк для усунення недоліків позову - 10 днів з дня отримання копії ухвали судді.
12 вересня 2019 року позивачем подано клопотання про повторний розгляд питання про звільнення від оплати судового збору.
Однак, суд приходить до висновку, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не виконана виходячи з наступного.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення недоотриманої суми пенсії залишено без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви та відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення (відстрочення) сплати судового збору.
Стосовно повторного клопотання про звільнення від сплати або відстрочення судового збору судь зазначає наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але недовше ніж до ухвалення судового рішення у справі зокрема, якщо позивач є членом малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно до ч.1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Більше того, положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Зазначене також, відображене у рішенні ЄСПЛ «Паскіні проти Сан Марино» в якому зазначено, що сума судових витрат була значною, але не була необґрунтована з огляду на цінність позову, тобто цим не порушено право на доступ до суду, а суму судового збору була пропорційною встановленій ціні позову.
Відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Суддя наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.
Надані позивачем довідки, не є належним доказами скрутного майнового стану та не свідчать про відсутність можливості сплати судовий збір у розмірі 768,4 грн. Інших доказів стосовно майнового стану, зокрема банківських документів про відсутність на рахунку коштів суду не надано.
Таким чином, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу, оскільки заявником не усунуто недоліки даного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення недоотриманої суми пенсії - визнати неподаною та повернути позивачу.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя