справа №619/3598/19
провадження №1-кп/619/429/19
іменем України
18 вересня 2019 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220280000893 від 21.07.2019 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, освіта середня технічна, не заміжньої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: -07 травня 2019 року Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України в силу ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільненої від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурораОСОБА_5
потерпілого обвинувачених ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
16 липня 2019 року у денний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , маючи єдиний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням до сховища, з метою збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи поряд з домоволодінням АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_6 , переконавшись, що в домоволодінні нікого немає, і що їх подальші дії ніким помічені не будуть, пройшли до отвору в паркані з боку домоволодіння АДРЕСА_1 , після чого реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, через вказаний отвір проникла разом з ОСОБА_4 на територію вказаного домоволодіння, таким чином незаконно проникли до сховища, після чого усвідомлюючи те, що викрасти усе майно ОСОБА_6 не має можливості, таємно викрали з його території лом чорного металу вагою 69 кг вартістю 207 гривень і надалі з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на свій розсуд.
В подальшому, 17 липня 2019 року, в денний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 продовжуючи діяти за попередньою змовою з ОСОБА_4 , та реалізовувати єдиний продовжуваний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, знаючи, що на території домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_6 , зберігається лом чорного металу, повернулися до вказаного домоволодіння, та переконавшись, що в ньому нікого немає, і що їх подальші дії ніким помічені не будуть, пройшли до отвору в паркані з боку домоволодіння АДРЕСА_1 , та реалізуючи свій злочинний умисел, проникли через вказаний отвір на його територію, таким чином незаконно проникли до сховища, а надалі таємно викрали з його території лом чорного металу вагою 82 кг вартістю 246 гривень, а надалі з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на свій розсуд. В результаті злочинних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинений майновий збиток на загальну суму 453 гривні.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 , які виразилися в крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до сховища, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися в крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до сховища, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала, у вчиненому щиро розкаялася, підтвердила факт і обставини вчинення злочину, так як це зазначено вище.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, так як це зазначено вище.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає, останній роз'яснено, що у такому випадку, вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вимог ч.4 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особу.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду їх винуватості у вчиненні інкримінованого їм злочину.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинувачених в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
Таким чином, вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 визнається судом обставиною, яка пом'якшує її покарання.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 визнається судом обставиною, яка пом'якшує його покарання.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.
Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима, злочин вчинила в період іспитового строку, встановленого судом, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цієї статті.
Відповідно до ст.71 КК України, за таких обставин справи, враховуючи дані про особу обвинуваченої, суд до покарання за ч.3 ст.185 КК України приєднує частину невідбутого покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст.75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов'язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Питання долі речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.ст.124, 126 КПК України суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
З урахуванням вимог ст.ст.176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжних заходів щодо обвинувачених.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 рокута остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 02 вересня 2019 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - особисте зобов'язання.
Речові докази по справі: труби металеві в кількості двох одиниць, довжиною по 185 см, діаметром 8 см, вкриті корозією; трубу металеву довжиною по 180 см, діаметром 5 см, вкриту корозією; металеві кутки в кількості трьох одиниць, довжиною по 200 см, шириною кожної зі сторін по 4 см, вкриті корозією; труби металеві в кількості двох одиниць, довжиною по 185 см, діаметром 8 см, вкриті корозією; металеву опору довжиною 284 см діаметром 4 см, вкриту корозією; металеву опору довжиною 288 см діаметром 5 см, вкриту корозією; корито металеве довжиною 110 см та шириною 55 см, вкрите корозією, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 , - вважати йому повернутими.
Стягнути в рівних частинах з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса експертизи №17392/17547-1755 від 28.08.2019 у розмірі 1570,00 грн.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_3 в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1