№559/2733/18
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
18 вересня 2019 року смт. Млинів, Рівненсько області
Млинівський районний суд Рівненської області в складі суду присяжних:
Судді-доповідача ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
основних присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 -адвоката ОСОБА_12 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12018180040000654 від 02 липня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ст.348 КК України, -
В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018180040000654 від 02 липня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ст.348 КК України.
18 вересня 2019 року до Млинівського районного суду Рівненської області надійшло клопотання прокурора про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
В судовому засіданні, 23 липня 2019 року, прокурор клопотання про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав та просив його задоволити. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати і на даний час.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_10 та її представник - адвокат ОСОБА_12 просили задоволити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши докази, якими прокурор обґрунтовує наявність ризиків, вважає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Судом встановлено наявність обґрунтованої підозри повідомленої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, яка підтверджується зібраними матеріалами під час досудового розслідування та судового розгляду, а саме:
-протоколом огляду місця події від 02 липня 2018 року, яким зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, зафіксовано факт вилучення речових доказів та інших предметів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;
-протоколом огляду місця події від 02 липня 2018 року, де було оглянуто службовий автомобіль та виявлені пошкодження, які утворилися при нанесенні ОСОБА_8 металевими вилами тілесних ушкоджень поліцейському;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , яка вказала на обставини при яких був конфлікт між ОСОБА_8 та працівниками поліції та на обставини того, що ОСОБА_8 спричинив тілесні ушкодження металевими вилами поліцейському, який перебував у службовому транспортному засобі за кермом;
-показаннями свідка ОСОБА_14 , який вказав на обставини при яких ОСОБА_8 спричинив опір працівникові правоохоронного органу та в подальшому спричинив металевими вилами тілесні ушкодження поліцейському;
-показаннями підозрюваного ОСОБА_8 , які він надав під час допиту та під час слідчого експерименту, де підозрюваний детально повідомив про обставини вчинених ним злочинів та на місці події відтворив механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень для ОСОБА_15 ;
-висновком судово - медичної експертизи № 136 від 03 липня 2018 року;
- висновком судової автотоварознавчої експертизи № 3.3-78/18 від 03 серпня 2018 року;
- висновком медико - криміналістичної експертизи № 133/134-мк від 12 вересня 2018 року.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Суд прийшов до висновку, що продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Наявність даного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, один з яких - ст.348 КК України відносться до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Враховуючи зазначені обставини, існує ймовірність переховування ОСОБА_8 від суду з метою уникнення покарання.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , які були спрямовані на правовідносини у сфері забезпечення правопорядку та наслідком яких стала смерть працівника правоохоронного органу, свідчать про підвищену суспільну небезпеку дій ОСОБА_8 .
З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, наявність достатніх даних, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик спроб обвинуваченого впливу на свідків, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , його вік, стан здоров'я і те, що він офіційно не працевлаштований, а тому дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати вплив на свідків, і тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
За змістом ч.3 ст.199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.
У відповідності до ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Що ж стосується обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, то суд вважає, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений в клопотанні, відсутні.
Так, зокрема, в судовому засіданні встановлено, що на території Рівненської області обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 .
У відповідності до Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, вбачається, що у ч.5 ст.181 КПК України словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.
При цьому правильною є практика слідчих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання; наявність у нього родини і утриманців тощо.
На обґрунтування свого клопотання щодо обрання відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 не надав будь-яких об'єктивних доказів, які б давали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, один із яких є особливо тяжким та передбачає міру покарання, в тому числі, у виді довічного позбавлення волі.
Враховуючи вищенаведене, суд оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.
На підставі наведеного,
керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 199, КПК України, суд присяжних, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_16 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_17 строком на 60 днів, тобто до 13 год. 00 хв. 16 листопада 2019 року, з утриманням в СІЗО м. Рівне.
Строк тримання ОСОБА_8 під вартою обчислювати з 13 години 00 хвилин, з 18 вересня 2019 року.
Визначити строк дії ухвали до 13 години 00 хвилин, 16 листопада 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Присяжні: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5