Дата документу 06.09.2019 Справа № 554/6528/19
Провадження № 2/554/2258/2019
06 вересня 2019 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за учатю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
18.07.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона мешкає та є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності. За вказаною адресою значиться зареєстрованим її брат ОСОБА_2 , який понад 8 років фактично не проживає у вказаному будинку, комунальні послуги не сплачує. Фактичне місце проживання відповідача позивачу не відоме, що робить неможливим врегулювати спір у позасудовому порядку. Наявна реєстрація відповідача чинить перешкоди позивачу, як власнику житла, на вільне користування своєю приватною власністю, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.07.2019 року відкрито загальне позовне провадження з викликом всіх учасників справи.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.08.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 06.09.2019 року не з'явилась.
Представник позивача, ОСОБА_3 , 06.09.2019 року надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, прохала суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомляв; відзив на позов, а також будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від останнього не надходило.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення у справі, про що постановлено ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 , згідно з Довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, проживає та зареєстрована за адресою
АДРЕСА_1. Будинок за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної спільної часткової власності.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВМО № 222243 від 28.09.2009 р., виданого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Шкляр Ю.В., та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24312973, ОСОБА_1 належить 1/3 частка будинку за адресою АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину іншої частини спадкового майна видане ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу № 220734 від 26.12.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Кас'яненко Л.В., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продав належну йому 1/3 частину будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Право власності ОСОБА_1 на вказану частину домоволодіння було зареєстроване за останньою ПП «ПЮТІ «Інвентаризатор», що підтверджується Витягом з про державну реєстрацію прав № 33818589 від 12.04.2012 р.
Право власності на жилий будинок зареєстровано за позивачем комунальним підприємством «Реєстратор» Полтавської обласної ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38038615 від 09.11.2017 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 103229752 від 09.11.2017 року.
Згідно з відомостями домової книги на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 у вказаному будинку значиться зареєстрованим з 21.08.2000 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відповіддю Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради від 06.08.19 року, наданою на запит суду, підтверджено реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою домоволодіння позивача.
Позивач вказувала, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її братом. Письмових доказів на підтвердження родинних відносин не надано.
Позивач зазначала, що фактично відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації понад 8 років, виїхав з місця реєстрації після укладення між ними договору купівлі-продажу від 26.12.2011 року частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 .
Факт не проживання ОСОБА_2 з 2011 року понад 7 років за адресою АДРЕСА_1 підтверджений письмовими поясненнями сусідів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надала пояснення під час допиту її у судовому засіданні 27.08.19 року в якості свідка, та підтвердила, що ОСОБА_2 з 2011 року понад 7 років і по теперішній час не проживає та не з'являвся за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що відповідач покинувши місце своєї реєстрації, та не вжив дій по зняттю з реєстрації свого місця проживання.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 64 ЖК України визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-709цс16 від 16.11.2016 року, виходячи з порівняльного аналізу ст. ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, слід дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі і тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Реєстрація відповідача у домоволодінні позивача порушує її права як власника житла на вільне користування своєю приватною власністю.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом одну з таким вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Частиною 3 ст. 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Місцем проживання, згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Виходячи зі змісту ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання є фіксація дійсної адреси місця проживання особи та наслідком наявності у особи правових підстав користування відповідним житлом. Тобто, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
З викладеного вбачається, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що права позивача як власника вказаного нерухомого майна є порушеними, а тому підлягають захисту.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останньою при зверненні до суду у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 72, 150 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 1-5, 10, 76-82, 95, 141, 258-259, 262-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , таким втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий 01.11.2018 року, орган видачі - 5312, адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.О. Материнко