Справа № 405/8304/18
2/405/1446/18
23 січня 2019 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Дерев'янко А.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10.11.2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 62034,98 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач погодився на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком умовами та правилами, тарифами складають між ним та позивачем кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим, станом на 03.07.2018 року має заборгованість в розмірі 33202,71 грн., яка складається із наступного: 15217,25 грн. - заборгованість за кредитом, 3076,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6695,59 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 8213,62 грн. штраф відповідно до п. 2.2 генеральної угоди, яку позивач просить стягнути з відповідача. За таких обставини, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2018 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті.
23.01.2019 року відповідач подав до суду заяву, в якій заперечив проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зазначив, що позивач не додав до позовної заяви копію вказаної Генеральної угоди, тобто не надав доказ існування правочину. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, адже не містить в собі інформації щодо підстав та методики розрахунку та не містить даних щодо особи, яка його здійснила. В позовній заяві не наведено обставин щодо часу виникнення заборгованості, періодів її погашення та утворення, механізму нарахування заборгованості по процентах, пені та комісії. Вважає позов необґрунтованим та таким, що не підтверджений доказами.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.12.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим виявив бажання приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою зазначеної вище статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У заяві позичальника від 19.12.2013 року бажаний кредитний ліміт не визначено та не обрано вид кредитної карти, відмітка про отримання пам'ятки клієнта, про ознайомлення і отримання тарифів та основних умов обслуговування відповідачем відсутня, процентна ставка не зазначена.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, у вказаній заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача (а.с. 8-31). При цьому, вони не можуть бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
Доказів, що саме долучені позивачем до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг, були надані відповідачу для ознайомлення та що він погодився із нарахуванням визначених у цих Умовах відсотків, пені, комісії та штрафів, суду не надано.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві даних про бажання клієнта банку ОСОБА_1 одержати кредитну карту зі встановленим лімітом, узгодження його розміру, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком відповідні Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Більш того, наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 визначає його заборгованість за договором б/н від 10.11.2015 року, а не за договором від 19.12.2013 року, а відтак не є належним доказом на підтвердження обґрунтованості розміру заборгованості (а.с. 5).
Також, позивачем суду не надано доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не була доведена обставина порушення відповідачем передбаченого договором б/н від 10.11.2015 року обов'язку погашення заборгованості у розмірі 33202,71 грн., у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний