Справа № 386/355/19
Провадження № 2/386/207/19
про скасування заходу процесуального примусу
18 вересня 2019 року смт. Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області
В складі головуючого судді Гарбуз О. С.
з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про стягнення штрафу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах Приватного підприємства «Дніпро» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі,
встановив:
ОСОБА_4 Валерійович в інтересах Приватного Підприємства «Дніпро» 10.04.2019 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі.
Ухвалою суду від 15.04.2019 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Також, ухвалою суду від 15.04.2019 за клопотанням представника позивача у відповідача ОСОБА_1 витребувано спірний договір оренди земельної ділянки, укладений 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «Дніпро», зареєстрований 04.04.2018 державним реєстратором Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області Кондратюком Михайлом Петровичем, рішення про державну реєстрацію №40519715 від 06.04.2018, щодо земельної ділянки площею 3,1174 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 :0617, яка розташована на території Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Зазначену копію ухвали суду про витребування доказів від 15.04.2019, копію ухвали суду про відкриття провадження, разом з судовою повісткою, копією позовної заяви та доданими до неї документами, 16.04.2019 направлено відповідачу ОСОБА_1 для відома та виконання рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною представником позивача в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , які остання отримала під підпис 23.04.2019 (а.с. 49).
У зв'язку з невиконанням ухвали суду ОСОБА_1 станом на 14 травня 2019 року, судом було направлено повідомлення про необхідність виконання ухвали суду від 15.04.2019 та надання витребуваних доказів або повідомити про причини неможливості виконання ухвали суду, який отриманий останньою 21.05.2019, що підтверджується повідомленням про отримання рекомендованого листа (а.с. 66).
Ухвалою суду від 01.08.2019 відносно відповідача ОСОБА_1 застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн. оскільки витребувані докази або відповідь про причини невиконання зазначеної ухвали остання суду не надала, тобто не виконала обов'язку, передбачені ч. 6 та ч. 7 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що перешкоджає здійсненню судочинства.
Відповідач 18.09.2019 подала до суду клопотання про скасування ухвали про стягнення з неї штрафу оскільки вона надати зазначений доказ не має можливості так як такий договір не укладала та не підписувала. Копію ухвали вона отримала в липні 2019 року, а так як є людиною не обізнаною в галузі права, то мала намір повідомити суд про неможливість надання витребуваних документів в судовому засіданні.
В підготовче судове засідання учасники судового процесу не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до висновку про його задоволення, виходячи зі слідуючого.
Судом встановлено, що підставою для застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_1 стало те, що остання не надала витребувані докази та не повідомила про причини неможливості виконання ухвали суду, копію якої отримала під підпис 23.04.2019.
При цьому встановлено, що відповідач ОСОБА_1 надала суду повідомлення, що зазначений доказ у неї відсутній, оскільки такий договір не укладала та не підписувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України.
Нормами частин 1, 2 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Одним із заходів процесуального примусу частина 1 ст. 144 ЦПК України визначає штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 148 ЦПК України).
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 після застосування заходу процесуального примусу виправила допущене порушення та 18.09.2019 повідомила суд про неможливість подати докази витребувані судом, а тому є всі підстави для скасування ухвали про стягнення з неї штрафу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 143-144, 148, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
Скасувати ухвалу про застосування відносно ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах Приватного підприємства «Дніпро» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Гарбуз О. С.