Справа № 2-а-280/09
22 грудня 2009 року
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді МОЧУЛЬСЬКОЇ Л.Т.,
при секретарі Белінській С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРО ВИЗНАННЯ протиправною відмову відповідача перерахувати пенсію та виплату не донарахованої суми підвищення до пенсії, ЯК особі, що має статус ДИТИНи ВІЙНИ,
23.11.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області , в якій просила зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплатити на її користь недоплачене з 01 січня 2006 року по 23 листопада 2009 року підвищення до пенсії, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни, та згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Окрім того, просила визнати протиправною відмову відповідача перерахувати пенсію.
Незважаючи на це, відповідачем зазначена щомісячна соціальна допомога у 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась, а у 2008 році була виплачена у значно менших від гарантованих державою розмірах.
В судовому засіданні представник позивачки, діюча на підставі доручення від 21.12.2009 року, підтримала позовні вимоги та просила суд зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачені кошти підвищення до пенсії як дитині війни в сумі, визначеній відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Безносюк Н.В., діюча на підставі доручення від 09.01.2009 року, в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Суду пояснила, що Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі здійснювало проведення виплат, передбачених ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах фінансування, передбаченого Державними бюджетами України, де були відсутні кошти в обсязі, зазначеному даним законом, для здійснення соціальних виплат дітям війни. Також просила врахувати вимоги ст..100 КАС України стосовно того, що позивачкою було пропущено річний строк звернення до суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Так, ОСОБА_1., згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 14 жовтня 1997 року (а.с. 4), народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто позивачка є громадянкою України та станом на 02 вересня 1945 року їй було майже 9 років, тому вона має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно із ст.ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державно соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В той же час, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У статті 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав та свобод.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних умов.
Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року дію статті 6 було зупинено на 2006 рік та відновлено пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» № 3367 від 19.01.2006 року, встановивши, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтю 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 02 квітня 2006 року. Тобто з другого квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни у 2006 році не настали, - суд відмовляє позивачці у задоволенні позову у цій частині, оскільки у 2006 році позивачка не мала правових підстав на отримання підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, а Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області не зобов»язане було здійснювати відповідне підвищення до пенсії ОСОБА_1 у зв»язку із вищевикладеним.
Пунктом 12 статті 71 розділу 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст29,36,ч.2 ст. 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45, 46 статті 71, статей 98,101,111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян), визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
У відповідності з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином з 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовіденосин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, як такі, що прийняті пізніше у часі, у зв»язку з чим мали пріоритет порівняно із спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто протягом вказаного періоду відповідач не зобов»язаний був виплачувати позивачці пільги, передбачені даною спеціальною нормою, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - тобто на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ,яким внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» шляхом викладення її у новій редакції.
Таким чином, із 01 січня по 22 травня 2008 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати ОСОБА_1 як особа, яка має статус дитини війни, має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що виплата позивачці Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області підвищення до пенсії, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 та 2007 роки взагалі не відбулась, а з 01 січня 2008 року їй як особі, яка має статус дитини війни, встановлено підвищення до пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі вказаного Закону України в редакції від 28.12.2007 року в розмірі: з 01.01.2008 року - по 47,00 грн., з 01.04.2008 року - по 48,10 грн., а з 01.10.2008 року - по 49,80 грн. З 22 травня 2008 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 відповідачем перерахунок розміру пенсії з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вже в редакції від 18.11.2004 року не проводився. Тому, суд дійшов висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивачці правомірно встановлено підвищення до пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв»язку з чим у цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Починаючи з 22.05.2008 року ОСОБА_1 має право на отримання підвищення до пенсії не на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, враховуючи всі зазначені обставини, у зв”язку з визнанням неконституційними положень Законів, згідно яких така виплата підвищення до пенсії не проводилась або проводилась у розмірі меншому, ніж гарантовано державою, суд вважає, що зазначене підвищення до пенсії як дитині війни підлягає перерахунку та виплаті відповідачем на користь ОСОБА_1 у обсязі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у чітко визначені періоди часу.
Як вбачається із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» закріплює, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Тому, суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний статус дітей війни» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод є головним її обов»язком.
Відповідно до п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним із завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях в районах, містах і районах у містах.
Зважаючи на те, що здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України, а суд не вправі виконувати функції даного суб»єкта владних повноважень, то суд визнає необхідним зобов»язати Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплатити недоплачене підвищення до пенсії позивачці ОСОБА_1 починаючи з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 23 листопада 2009 року, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийнявши до уваги суму фактично виплаченої надбавки за вказані періоди.
Крім цього, суд вважає, що позивачкою не пропущений, встановлений в ч.1 ст.99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, оскільки, дізнавшись про порушення свого права, вона звернулась до відповідача про перерахунок її пенсії, на що 17.12.2008 року ОСОБА_1 одержала відповідь від Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області, у якій їй було відмовлено у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв”язку з цим, суд вважає, що починаючи з часу одержання відповіді, якою було відмовлено у відновленні порушеного права, для позивачки починає відраховуватись термін позовної давності.
На підставі ст.ст. 3 ч.2, 19 ч.2, 22, 64, 152 ч.2 Конституції України; ст.ст. 1, 3 ч.2, 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 року (із змінами та доповненнями); п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261; ст.. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року; п. 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»» № 3367 від 19.01.2006 року; п.12 ст. 71 розділу 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року; п-п. 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року; рішеннями Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008
керуючись ст.ст.4, 6, 99, 102, 104, 105, 106, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ про нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1, ЯК особі, що має статус ДИТИНи ВІЙНИ, підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 23 листопада 2009 року.
Зобов”язати УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЛИПОВЕЦЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 23 листопада 2009 року, з урахуванням фактично виплаченого за вказаний період.
У задоволенні позову в частині стягнення НЕДОПЛАЧеного підвищення до пенсії за 2006 рік, за періоди з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Липовецький районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, - після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Л.Т.МОЧУЛЬСЬКА