Рішення від 03.09.2019 по справі 362/568/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/568/19

Провадження № 2/362/1368/19

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Шевченко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 50000 доларів США, що станом 25.01.2019 року за офіційним курсом НБУ становить 1 391000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 14.06.2011 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого вона передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, що станом на 25.01.2019 року становило 1391000,00 грн. для купівлі будинку та автомобіля.Та зобов'язалась повернути отримані гроші до 14.06.2017 року. В порядку ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору відповідачем була надана розписка. Проте в строк, визначений договором грошові кошти ОСОБА_2 повернуті не були, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 25.01.2019 року складає 1391000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, до суду від позивача надійшла заява, в якійвонапросить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі(а.с. 37).

Відповідачка, в судове засідання не з'явилася, до суду від відповідача надійшла заява, в якій вона просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 36).

Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні, та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючивідзив відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що 14.06.2011 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50000,00 доларів США та зобов'язувалася їх повернути до 14.06.2017 року, про що свідчить письмова розписка (а.с. 10).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідачка не заперечує, що отримала у борг грошові кошти, але через скрутне матеріальне становище кошти не повернула, але зобов'язується повернути їх частинами (а.с.19).

Позивач направляв відповідачу претензію про повернення коштів, однак, відповідачем не було вчинено ніяких дій щодо повернення коштів.

Зобов'язання позичальника, який отримав у власність грошові кошти, повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, підпадають під регулювання розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України, яким визначені загальні положення про зобов'язання, параграфу 1 глави 71 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, яким визначені положення про договір позики.

Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

За загальним правилом, визначеним у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За таких обставин будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).

Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046,1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13 та від 02.07.2014 р. у справі № 6-79цс14.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що з тексту розписки відповідача вбачається визнання відповідачем свого боргу, а відтак і отримання грошових коштів відповідачем, його розмір, строк та порядок їх повернення, та враховуючи, що відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав та не повернув позивачу грошові кошти, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 15, 16, 525, 526, 549, 625, 1054 ЦК України, статтями 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, що станом на 25.01.2019 року за офіційним курсом НБУ становить 1 391 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 вересня 2019 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко

Попередній документ
84335501
Наступний документ
84335503
Інформація про рішення:
№ рішення: 84335502
№ справи: 362/568/19
Дата рішення: 03.09.2019
Дата публікації: 20.09.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них