Справа № 361/4298/19
Провадження № 2-а/361/310/19
16.09.2019
16 вересня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., за участі секретаря судових засідань Яблонської В.І., розглянувши у письмовому провадженні у місті Бровари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Батальйону ПП у м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НП України Стеценка Максима Петровича, УПП в Київській області ДПП НП України про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач просить визнати протиправною та скасувати винесену відповідачем відносно нього постанову НК № 005375 від 30.05.2019р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП. Позовні вимоги мотивував тим, що не порушував правил дорожнього руху у вказаному місці і час, зокрема не перевищував дозволену швидкість. З приводу конкретних обставин пояснив, що 30.05.2019р. рухаючись на автомобілі Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Одеса в напрямку м. Києва зі швидкістю 60км/год., був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості. З цього приводу позивач заперечував, посилаючись на те, що на відеозаписі з приладу фіксації швидкості руху присутній і інший автомобіль, який можливо рухався із перевищенням швидкості. На вимогу поліцейського він надав посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Поки він сперечався з одним із поліцейських, другий поліцейський відійшов до патрульного автомобіля і через декілька хвилин повернувся та вручив йому постанову. Позивач стверджує, що такі дії відповідача є неправомірними, відповідач порушив вимоги закону щодо порядку притягнення до адмін.відповідальності, зокрема, не роз?яснив права, не з?ясував конкретні і дійсні обставини, притягнув до адмін.відповідальності незаконно, за дії, які не містять складу адміністративного правопорушення. Крім того поліцейським не був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав, постанову і відповідні дії посадової особи вважає законними. У відзиві, зокрема, послався на те, що твердження відповідача не відповідають дійсності, позивача було зупинено за перевищення швидкості в населеному пункті, водієм порушено вимоги п. 12.4 ПДР. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС 000737, який використовувався правомірно. Згідно з приписами КУпАП у даному випадку протокол про адмін.правопорушення інспектором патрульної поліції не складався, що не є порушенням, справу про притягнення водія до відповідальності розглянув інспектор патрульної поліції, уповноважений розглядати справу та за результатами її розгляду виносити постанову про притягнення особи до адмін.відповідальності на місці вчинення ДТП.
Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності. Суд ухвалив справу розглянути у відсутності сторін, у письмовому провадженні.
Згідно постанови НК № 005375 від 30.05.2019р. - на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255грн. за ч.1 ст.122 КУпАП за таким фактом: 30.05.2019р. о 15-52 год. на 65 км. автодороги Київ-Одеса в с. Гребінки, водій , керуючи ТЗ Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 у населеному пункті рухався зі швидкістю 79 км/год, порушуючи швидкісний режим на 29 км/год, чим порушив п.п.12.4 ПДР України, швидкість вимірювалась приладом TruCAM 000737.
До відзиву на підтвердження вчиненого позивачем правопорушення відповідач долучив диск з відеозаписом та фотокартку лазерного вимірювача швидкості із зображенням автомобіля Renault Scenic д.н.з. НОМЕР_1 та зазначенням зафіксованої швидкості 79 км/год.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, а також з,ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При накладенні адмін.стягнення посадова особа відповідно до вимог ч.3 ст.33, ст.34,ст.35 КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.
Доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності , а також наявність складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.283 КУпАП, зокрема повинна буди обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, відповідна ним норма закону, наведені пояснення особи, що притягається до відповідальності, докази, надано їм оцінку.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Щодо встановлення складу адміністративного правопорушення:
В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.12.4 ПДРУ - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідач надав докази, які судом визнаються належними, допустимими, достовірними і достатніми для встановлення наявності в діях водія порушень ПДРУ, а саме явного (на 29 км) перевищення дозволеної у населеному пункті швидкості.
Зокрема, наданий фотознімок здійснений сертифікованим приладом TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС 000737, на ньому зафіксовано, що автомобіль з державним номерним знаком, належність і керування яким позивач не заперечує, рухався зі швидкістю 79 км/год.
Позивач не оспорює той факт, що дії мали місце у населеному пункті; і що вказаним автомобілем керував саме він, а не інша особа.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що на відеозаписі присутній інший автомобіль, який можливо рухався з перевищенням швидкості, є необґрунтованими, оскільки на фотознімку чітко зафіксовано саме державний номерний знак НОМЕР_1 , а також марка автомобіля Renault Scenic.
Прилад, яким здійснено замір і фіксування, є сертифікованим. Серійний номер приладу ТС 000737, дата 30.05.2019, час 15-52, місцезнаходження 65 км, дистанція 153м.
Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості. Тому не виникає сумнівів, що даний доказ був створений (зібраний) на місці виявлення порушення. Сама та обставина, що в графі «до постанови долучаються» даний доказ не вказаний, дійсно є певною формальною невідповідністю вимогам до постанови, але не є таким порушенням, яке тягне визнання в цілому законної і правомірної постанови. Позивач не заперечує і визнав той факт, що дійсно запис з даного приладу з зафіксованим перевищенням швидкості йому демонстрував відповідач на місця зупинки. Дана постанова містить відомості про вказаний доказ у самій описовій частині постанови (в описі об'єктивної сторони), тому вона визнається такою, що в цій частині відповідає вимогам закону.
Судом не встановлено таких порушень відповідачем вимог закону, які б тягли визнання оскаржуваної постанови незаконною, протиправною та які б тягли її скасування.
Щодо процедури притягнення до відповідальності:
Копія постанови вручена водію (позивачу) на місці її складення, про отримання позивачем оскаржуваної постанови свідчить його підпис у п. 10 вказаної постанови.
Розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Такі дії відповідача не суперечать вимогам КУпАП з огляду на наступне:
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
В статті 258 КУпАП зазначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. За приписами ч.2 наведеної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4 ст. 258 КУпАП).
Позивач зазначає, що внесені у постанову відомості не дають можливості ідентифікувати посадову особу, якою дана постанова виносилась.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що справа розглядалась інспектором батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП Стеценком М.П. Дана посадова особа зазначена в якості відповідача у позовній заяві. Будь-яких доказів на спростування наявного у відповідача повноваження позивач не надав і з даного приводу не звертався до відповідного органу з відповідною заявою- скаргою. Представник відповідача органу, в якому на службі знаходиться посадова особа, що прийняла оскаржуване рішення,стверджує про наявність у конкретно вказаної посадової особи вказаних повноважень, тому суд при розгляді позову виходить з того, що інспектор Стеценко діяв в межах наданих повноважень. Крім того, повноваження відповідача позивач у даному позові не оспорює.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм закону, доводи позивача про необхідність складення відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, є необгунтованими і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Посилання позивача, що при розгляді стосовно нього справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції відхилено його клопотання про надання можливості скористатися послугами адвоката та відкладення розгляду справи з метою реалізації ним права на юридичну допомогу, чим порушено право на захист, не можуть бути підставою для скасування вказаної вище законної та обґрунтованої постанови, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.
Вище вказана позиція узгоджується з практикою викладеною в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі №751/6165/17.
Судом не встановлено таких порушень відповідачем вимог закону, які б тягли визнання оскаржуваної постанови незаконною, протиправною та які б тягли її скасування.
За таких обставин суд вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому суд приходить до висновку про дотримання Інспектором поліції вимог КУпАП України при розгляді справи, що, з огляду на встановлені вище фактичні обставини, свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, і не підлягає скасуванню, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.242-246, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора Батальйону ПП у м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НП України Стеценка Максима Петровича, УПП в Київській області ДПП НП України про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана учасниками справи протягом десяти днів з дня проголошення. Учасник справи, у відсутності якого рішення проголошено, має право на поновлення строку оскарження, якщо апеляційну скаргу подасть протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. Скарга подається до апеляційного суду безпосередньо або згідно п.15.5 перехідних положень КАСУ через суд, що ухвалив рішення.
Суддя Т.В. Селезньова